2. Профілактична робота з дітьми схильними до алкоголізму. Етапи профілактичної роботи.

Соціальна профілактика — це динамічна система діяльності, спрямована на досягнення повного збереження особистості та соціального статусу оКонтент воровааноый  Етап профілактичної роботи – робота безпосередньо з дітьми у ЗНЗ.

Це лекції, бесіди, відеоуроки в малих групах, де легше встановити контакт з підлітками.

Індивідуальні форми: анкетування, тестування, консультації, відвідування вдома.

Педагоги-вихователі відмовилися від виконання масових заходів, оскільки вони виявились малоефективними. Тому краще проводити заходи в класах. Наприклад диспути :

Чи шкідливий алкоголізм малими дозами?

Чи може вплинути алкогольна залежність на вибір професії( становлення особи).

Конференції : Чим шкідливий алкоголізм.

Брейн-ринг «Стоп алкоголю, наркотикам, палінню».

II. Наступний етап профілактичної роботи – це забезпечення батьків інформацією про негативний вплив на дитину алкоголю, а також рекомендації про те, як розпізнати початок алкоголезалежності у дитини. Читання лекцій. Зустрічі з наркологом.

III.Головним етапом профілактичної роботи є проведення спеціалізованих методичних семінарів, конференцій для педагогів, соціальних працівників, лікарів, міліції, лікарів.

Білет №13

1. Традиційні форми опіки дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування.

Сирітство – соціальне явище, зумовлене наявністю у суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишились без батьківського піклування в наслідок позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними.

 Опіка встановлюється над малолітніми дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування  віком до 14 років Піклування встановлюється над неповнолітніми дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування  віком від 14 років до 18 років. Усиновлення -  це прийняття усиновлювачем  у свою сім’ю дитини на правах сина або дочки, що здійснене на підставі рішення суду. Прийомна  сім’я (ПС)- сім’я, сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячий будинок сімейного типу

• Дитячий будинок - навчальний заклад інтернатного типу

• Загальноосвітня школа-інтернат - що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт

• Спеціалізована школа-інтернат - загальноосвітній навчальнийзаклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

• Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

• Загальноосвітня санаторна школа-інтернат – загальноосвітній, що забезпечує виховання,

- Навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування.

2. Безхатченки, як соціальне явище. Проблеми «дітей вулиці».

Безпритульні. Вони знаходять притулок у підвалах, на горищах та у шахтах теплотрас... Більшість свого часу вони проводять біля базарів, вокзалів та станцій метро, де вони можуть здобути гроші та їжу. Вони не ходять до школи і мають поганий стан здоров'я. Багато з них потребують негайної медичної допомоги. Здебільшого, їх так і не вдається повернути в сім'ю або в притулки.

Засоби для життя здобуваються жебракуванням, проституцією, дрібними крадіжками і участю в злочинній діяльності дорослих Поширені хвороби: педикульоз: туберкульоз і захворювання, що передаються статевим шляхом, ранній алкоголізм і наркоманія. Відсутність освіти прирікає тих із них, хто виживе в цих суворих умовах, на маргінальне положення на все життя, що залишилося.

Робота з ними полягає у першу чергу в доставці у притулки і центри по реабілітації неповнолітніх, у лікуванні й оздоровленні, у соціально-психологічній реабілітації, у педагогічній корекції, відновленні (якщо це доцільно і відповідає інтересам дитини) сімейних зв'язків, можливо, у передачі в опікунську сім’ю або в усиновленні, або ж у передачі в дитячий будинок.

Причини поширення бездомних дітей в країні:

а) вроджені психічні відхилення, що ведуть до психологічної нестійкості, схильності до номадизму (кочування).

б) ослаблена нервова система, неадекватна соціалізація або дефекти виховання.

в) реакція на якісь чинники травмуючого характеру вдома, у школі або в підлітковому середовищі.

г) через фізичне, психічне або сексуальне насилля близьких, через злидні і незабезпеченість у сім'ї,

д) через образу на родичів внаслідок їх нечутливості або нерозуміння проблем чи переживань дитини.

е) школа також може зумовити втечі дітей з дому психічним цькуванням окремих учнів, сім’ї, фізичний вплив на дитину виправити свої власні помилки у вихованні.

ж) іноді причиною втеч стає незахищеність дітей і підлітків від жорстокості і знущань з боку вуличних угруповань.

з ) діти, які втікають з дитячих будинків, інтернатних та інших закладів, як правило, реагують на жорстокість і примус, просте підпорядкування режиму, до якого діти-втікачі не звикли.

Чим довший період перебуває дитина у середовищі вулиці, тим складніше відбувається її реабілітація.

Білет №14