- •«Історія зарубіжної журналістики»
- •1)Становлення публіцистики і журналістики в античній культурі. Давньогрецька та давньоримська риторична публіцистика.
- •2. Виникнення журналістики в Давньому Китаї.
- •5. Французька преса 18-19 ст. Усні й писемні форми розповсюдження інформації періоду Відродження, особливості розвитку періодики в період революції та Наполеона.
- •6. Англійська журналістика в 15-19 ст. Передумови виникнення англійської друкованої газети.
- •7. Виникнення німецької журналістики
- •8. Діяльність цензури. Європейська просвітницька журналістика.
- •9. Російська журналістика 16-19 ст.
- •10. Початки американської журналістики. Періодика в роки громадянської війни. Пять тенденцій розвитку амер. Ж-ки в період Реконструкції.
- •11. Становлення журналістики в країнах Латинської Америки, Азії та Африки.
- •12. Видання для колонізаторів. Світські видання для корінного населення. Місіонерські видання.
- •13. Перші патріотичні видання. Національна преса в колоніях та напівколоніях.
- •14. Вплив комерційної реклами та прогресу поліграфії на розвиток періодики.
- •15. «Масові» видання. Причини появи. Структура видань. Переваги й недоліки. Жовта преса.
- •16. «Якісна» преса. Особливості подачі матеріалів. Характеристика провідних представників якісної преси.
- •17. Розповсюдження репортажу в американській та європейській журналістиці 20 ст. Спільне та відмінне. Запровадження інтерв’ю . Особливості перших інтерв’ю .
- •18. Міжнародні ж. Організації та профспілки. Регіональні міжнародні ж. Обєднання.
- •19. Політико- ідеологічна диференціація преси в Європі 20 ст.
- •20. Таблоїди. Щотижневі журнали новин. Сучасні масові ілюстровані журнали.
- •21.Ділові журнали. Журнали-дайджести. Безкоштовні газети.
- •22Журналістика у пострадянських республіках.
- •23Журналістика східноєвропейських країн хх ст. (до 1990-х рр.).
- •Змі східноєвропейських країн в період реформ (1990-і рр. – поч. Ххі ст.)
- •24.Арабська преса хх ст. Африканська та латиноамериканська журналістика хх ст.
19. Політико- ідеологічна диференціація преси в Європі 20 ст.
Минулий вік був епохою великих суспільних і політичних потрясінь, результатом яких стали дві світові війни, крах колоніальних і тоталітарних імперій, повністю перекроїли карту світу. Особливо сильним був напруження політичних та ідеологічних пристрастей в першій половині століття, що стимулювало розвиток політично тенденційною журналістики. У Німеччині в період Веймарської республіки майже половина всіх щоденних газет відкрито заявляла про свою прихильність тому або іншому політичному напрямку або партії. З 4700 газет, які виходили в 1932 р., більше 600 підтримували партію Католицького центру та Баварську народну партію. Велику партійну пресу мала соціал-демократична партія Німеччини. Маючи в своєму розпорядженні власним видавничим об'єднанням, вона видавала в 1931 р. 174 газети і десятки журналів. Досить численною була група видань німецької компартії. Сильна партійна преса існувала у Франції, ряді інших країн Європи.
Європейські періодичні видання були диференційовані за ідейно-політичними ознаками, утворюючи кілька великих груп:
- Монархічна преса - зберігала сильні позиції в основному до першої світової війни, в результаті якої багато монархічні режими змінилися республіканськими;
- Християнсько-клерикальні видання. До їх числа відноситься, наприклад, ватиканська газета «Osservatore Romano» («Римський оглядач»);
- Християнсько-демократична преса є рупором світських партій, що спираються на ідеологічні установки християнської демократії - у тому числі німецькі газети «General Anzeiger» («Загальний вісник»), «Bayernkurier» («Баварський кур'єр»), італійська «Popolo» («Народ ») та інші видання;
- Ліберальна преса представлена виданнями, багато з яких були створені в період апогею політичного руху лібералів XIX ст. - Наприклад, Барселонська газета «La Vanguardia» («Авангард»), заснована в 1881 р.;
- Соціал-демократична преса, представлена органами партій - членів Соціалістичного Інтернаціоналу;
- Комуністична преса, видавана компартіями, створеними після 1917 р. на базі лівого крила соціалістичних і соціал-демократичних партій;
- Правонаціоналістичні видання - органи преси шовіністичної або близькою до неї спрямованості - наприклад, друк прихильників Де Голля у Франції до 1968 р. (газета «Le Parisien Libéré» - «Звільнений парижанин» тощо);
- Фашистська і неофашистська періодика - найбільш відомими зразками такого роду преси була друк німецького рейху в період перебування при владі нацистів;
- Друк «екологічних» партії і рухів. Цей загін преси є відносно новим, оскільки масові організації захисників навколишнього середовища («зелених») сформувалися в основному в 1970-ті - 1980-і роки. У ряді західноєвропейських країн «екологічні» партії представлені в парламентах і в уряді. Однією з найбільш впливових організацій такого роду є партія німецьких «зелених». Прагнучи до розширення своїх рядів, німецькі екологісти в 1979 р. створили газету «Die Grünen» («Зелені») і ряд інших видань. Діюча в умовах кризи політичної періодики у країнах Європи преса «зелених» не має масових накладів.