
- •Філософія - духовно теоретична форма опанування світу.
- •Структура філос. Знання.
- •Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •Філософія і міфологія. Особливості світогляду давніх слов’ян.
- •5. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •6. Антична філософія: характерні риси та основні періоди. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз традицій Східної і Західної філософій
- •7. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •8. Філософія Аристотеля: критика теорій ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •9. Філософія Середньовіччя (5 - 13 ст.). Теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •10. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм. Хіу-хуі ст
- •11. Особливості філософії Нового часу: емпіризм, раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф.Бекон, р.Декарт) хуіі ст
- •12. Філософія французького Просвітництва 18 ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію, людину.
- •13. Філософія і. Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, трансцендентальні засади культури і етика.
- •14. Філософія г.-в. Гегеля: принцип тотожності мислення і буття, діалектика. Вчення про абсолютний дух. Розуміння історії
- •15. Філософія л. Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію.
- •16. Філософія к. Маркса: проблема відчуження, матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову філософію та соціальну практику.
- •18. Вчення г.С. Сковороди про світ та його пізнання.
- •19. Сковорода про людину та її щастя.
- •20. Філософські основи зародження української національної ідеї в Кирило-Мефодіївському братстві. Історіософфія Костомарова.
- •21. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •22. Ідея України у філософському світогляді п.Куліша(«Хутірська філософія…»)
- •23. Соціально-філософські погляди і.Франка та м. Драгоманова.
- •24. Історіофілософія м.Грушевського
- •25. Генеалогія моралі ф. Ніцше. Концепція «переоцінки цінностей»
- •26. Основные культурологические взгляды 3. Фрейда
- •27. Проблемы культуры и этики в роботах Фромма.
- •28. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму (Сартр «Екзистенціалізм – це гуманізм», Камю «Миф о Сизифе»).
- •29. Гермеиевтнка: проблеми інтерпретації та розуміння, Герменевтичне коло.
- •30. Проблема буття в іст.Ф. Уявлення про структуру буття (мат., дух., соц.). Концепції монізму, плюралізму, дуалізму.
- •31. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •32. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми дія-ті: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •33. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура і її роль у сучасному суспільстві.
- •На даний момент у ф.Існує декілька концепцій к.
- •34. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •35. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля).
- •36. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •37. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і постструктуралізм у філософії другої половини хх ст.
- •38. Проблема пізнання. Суб‘єкт та об‘єкт в процесі пізнання.
- •39. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (Гегель г. Кто мыслит абстрактно?)
- •40. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепція істини. Істина як процес.
- •41. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •42. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •Основні методи опрацювання фактів:
- •Методи теоретичного пізнання:
- •43. Соціальне буття як проблема єдності обєктивного та субєктивного чинників. Ф-я історії, специфіка, головні проблеми.
- •44. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •45. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва, і закономірності їх розвитку(Маркс, р.Арон, д.Белл)
- •46. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сцієнтистські та технократичні концепції історичного процесу та їх оцінка.
- •47. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •48. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації
7. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
Платон (427 – 347 рр. до н.е.) – справжнє ім’я – Арістокл, народився в м.Егіна , знатного роду. Займався поезією, писав драми та трагедії, але після знайомства з Сократом спалив всі рукописи та вирішив стати філософом. Познайомився з піфагорейцями. Тиран Сіракуз Діонісій спочатку дав дозвіл Платону перебудувати свою державу згідно його ідеалам, але потім, побоюючись за свою владу, видав Платона спартанцям. Ті продали П. на ринку рабів, але його викупили. Після цього Платон оселився в Афінах, де в садах Академа заснував свою школу (“Академія”). Основні праці – “Держава”, “Закони”, “Політика”. Платон - основоположник об`активного ідеалізму в Европі.
Теорія ідей. В центрі філ. системи Платона лежить його теорія ідей. Ідеї –вічні незмінні сутнісні, першооснови буття. Речі з плином часу змінюються, але світ не зникає – отже, в основі речей лежать деякі ідеальні незмінні сутності. Речі - це лише тіні, відображення ідей. Ідеї не дані нам чуттєво, але їх можна осягнути розумом. Ідеї, таким чином, постають як умови переходу від сприйняття речей до їх осмислення. В цілому, Платон вкладав в термін “ідея” наступний смисл: 1) ідея, як причина форми речей; 2) ідея, як родове поняття; 3) ідея, як сутність речі; 4) ідея, як принцип конструювання речіСтіл і ідея стола), напрямок вдосконалення речі або людини. Наприклад – дерево і ідея дерева: перше тимчасове і знищенне, а друге вічне і безтілесне, яке набуває чуттєвого значення тільки внаслідок матеріального втілення – оточення матерією(порівняймо - генетичний код рослини і його реальне втілення – рослина). Але ідея в розумінні Платона не є продукцією інтелектуальної діяльності людини. Сама інтелектуальна діяльність за Платоном є процесом пригадування того, що безсмертна душа пізнала перебуваючи у сфері ідей.
Світ(сфера) ідей – це особлива надчуттєва реальність, яка своєю повнотою і досконалістю перевищує все чуттєве. Цей світ упорядкований, над всіма ідеями стоїть вища ідея – ідея Блага. Світ ідей є божественним, джерелом всіх благ є Бог. Думки Бога – “ейдоси” (ідеї - праобрази досконалості). Саме ейдоси – це справжнє буття, а земний світ є лише його відображенням. Світ пронизаний Еросом вираженим у прагненні ідей до втілення у речовому варіанті.
Людина. Сутність людини, за Платоном – розумна душа, а тлінне тіло – “темниця для душі”. Душа людини має три рівня: 1) нижчий – бажаючий (потреби); 2) середній – вольовий (риси характеру); 3) вищий - розумний (мудрість).
Теорія пізнання. Ідеї можна пізнати лише розумом, а не чуттєвим досвідом. Але оскільки душа кожної окремої людини пов’язана зі Світовим Розумом (Логосом), ідеї не пізнають в точному смислі цього слова, а пригадують (адже пам’ять людини містить сліди цих ідей). Методом пізнання є діалектика, за допомогою якої слід допомогти людині згадати необхідну ідею. Людина яка орієнтована не на розум, а на почуття, сприймає не істинне буття, а буття тіней (заперечував мистецтво).
Держава та суспільство. В ідеальній державі той уклад життя, де є благо. Платон виділяє 4 “невірних” типи держави – тімократія (влада честолюбців), олігархія (влада небагатьох), демократія (влада народу), тиранія (влада однієї людини, яка над законом) і 2 “вірних” типи – монархія та аристократія.
Суспільний лад повинен будуватись відповідно до структури людської души (3 рівня):
1) нижчий клас – ремісники, селяни – їх головною чеснотою повинна бути стриманість (оскільки у них домінує бажаючий рівень души);
2) середній клас – воїни (їх головна чеснота – мужність);
3) вищий клас – філософи – повинні керувати державою (бо у них домінує вищий розумний рівень душі).
При цьому 2-й та 3-й класи не повинні мати приватної власності, сім`ї та дітей. Але є одна чеснота, яка повинна бути у всіх трьох груп – справедливість.