45. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва, і закономірності їх розвитку(Маркс, р.Арон, д.Белл)

Економіка як система виробничих відносин є основною складовою будь-якого суспільства. За економічними відносинами між людьми ми можемо говорити при рівень розвитку суспільства, цивілізованість його. Поняття предмету праці, засобів виробництва, продуктивних сил та економічних відносин. Капітал, рух його, володіння капіталом. Власність – форми власності. Власність на засоби виробництва, предмети праці.

Історичний тип суспільства ґрунтується на певному способі виробництва і виступає як ступінь прогресивного розвитку людства від (Маркс) первіснообщинного через рабовласницький, феодальний, капіталістичний до комуністичної формації(не здійснилась).

Р.Арон Теорія єдиного “індуст. сусп.”: соц.-ек. прогрес – перехід від “трад.” (аграр.) до промисл.(“індустр.”)сусп. Виходячи з положення. що б.-яка індустр. сист. має св. внутр. логіку розвитку, він каже: незважаючи на існув. протилежних типів сусп. – капіт. та соц., все ж існує єдине індустр. сусп.

Ознаки інд. сусп. є універсальними. Розбіжності між капіт. та соц.: -власність на засоби вир-ва, - спосіб регулювання. Недоліки капіт.: експлуат. робітників, аморальна сист., анархія (загроза криз). Ці недоліки для б.-якої сист., бо накопич. капіталу, його перерозподіл з метою розширення вир-ва є рушійною силою б.-якого сусп.

Розбіжності між сист. несуттєві, оскільки стосуються лише форм регулювання.

Індуст-я неминуча, бо прагне до універсальності, але дегуманізація сфер життя.

Сист. побудована на принц. “техн. раціональності”, функціонує сама по собі, не враховуючи природні потреби людей. Слід вирватися з індустр. і науковоорієнтованого розвитку з тим. аби людство змогло здійснити св. призначення.

Д.Белл “Прихід постіндустр. сусп”(1973) визначає основні параметри майбутнього сусп., він ще перебуває під впливом стрімкого ек. попереднього зрісту. але його прогнози оптимістичні.

“Осьовий принцип”. Сусп. поділено на 3 царини: 1. соц.структура (ек., технол. сист.) 2. політична 3. культурна (символічне вираження значень) які керується власними осьовими принципами. 1ше знаходить св. коріння у функціональній раціональності та ефективності. 3тє – самовизначення особистості.

46. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сцієнтистські та технократичні концепції історичного процесу та їх оцінка.

У загальному вигляді наука - це діяльність людини по виробленню, систематизації й перевірці знань. Людина займається науковою діяльністю не випадково. Вона постійно має справу із проблемами й складними завданнями, і для того, щоб з ними впоратися, людині необхідні вичерпні знання, вироблення яких й є мета всякої наукової діяльності. Отримані знання дозволяють пояснити й зрозуміти досліджувані процеси, здійснити пророкування на майбутнє й створити відповідні наукові рекомендації.

Наука зародилася в стародавньому світі. Передумови з'явилися на Др. Сході: Єгипет, Вавилон, Індія, Китай. Тут накопичуються й осмислюються емпіричні знання про природу й суспільство, виникають зачатки астрономії, математики, етики, логіки. Це надбання сприйняте й перероблене в струнку теоретичну систему в Др. Греції, де з'являються мислителі, що спеціально займаються наукою, відмежувавшись від міфологічних і релігійних традицій.

Наука відділялася від повсякденного знання й разом з тим вона перевершила його. У той же час наука не має єдиновладного мандата на пізнання. Вона має взаємодоповнюючі зв'язки з повсякденним пізнанням, з філософією, етикою, мистецтвом й ін.

Сучасну науку можна визначити як сферу дослідницької діяльності, спрямовану на створення нових знань про природу, суспільство й мислення, що включає в себе всі умови й моменти цього творення: учених з їхніми знаннями й здатностями, кваліфікацією й досвідом, з поділом і кооперацією наукової праці; наукові установи, експериментальне й лабораторне устаткування; методи науково-дослідної роботи; понятійний і категоріальний апарат, систему наукової інформації, а також всю суму наявних знань, що виступають у якості передумови, виділені кошти, результати наукових досліджень.

Наука є необхідний наслідок суспільного поділу праці. Вона виникає в результаті відділення розумової праці від фізичного, з перетворенням пізнавальної діяльності в особливий рід занять спочатку дуже нечисленної групи людей. В умовах НТР відбувається нова корінна перебудова науки як системи щоб вона змогла задовольнити потреби сучасного виробництва. Вона перетворюється в соціальний інститут, для того, щоб наукові знання стали надбанням великої армії фахівців, організаторів, інженерів і робітників. Наука покликана усе більшою мірою орієнтуватися вже не на техніку, а на саму людину, на розвиток її інтелекту, творчих здатностей і культури мислення, на створення передумов для його творчого розвитку.

Нині наша цивілізація розглядається як технотронная, індустріальна. Техніка й технологія - основні поняття філософії техніки. Техніка як поняття має два змісти: 1. - знаряддя й інструменти праці, будь-які штучні спорудження створені людиною й використовувані для перетворення навколишнього середовища, що виступають як предмети праці, і створення інших засобів виробництва й предметів для задоволення різних потреб. 2. - система навичок, рівень майстерності в реалізації того або іншого виду діяльності.

Технологічний детермінізм – техніка є вирішальний фактор розвитку. Розрізняється технологічний евдемонізм – що вважає, що прогрес у техніці й технології автоматично усуне соціальні протиріччя й антагонізми, приведе до рівномірного розподілу багатства й культури. Технологічний алармізм – тільки негативні наслідки розвитку техніки, посилення соціальних протиріч, ріст насильства над особистістю, де гуманізм громадського життя. Піонером технократической ідеології став Сен-Симон. В XX столітті сплеск уваги до проблеми техніки. Питання про генезис, сутність, характер і перспективі розвитку техніки. Хайдегер – техніка протистоїть людині, через неї він відмовляється від свого існування, це несправжнє існування людини. Шпенглер – техніка є смерть культури.

Концепції історичного розвитку техніки. Маркс виділяє щаблі: ручні знаряддя, ремісно-мануфактурне виробництво, машинна техніка, автоматизовані системи. Людина перекладає працю на машину. Л. Мамфорд: 3 технічні епохи. Эотехническая (1000-1759), має у своїй основі технологію води й дерева. Палеотехническая (XVIII-перша половина XX), опирається на комплекс вугілля й заліза. Неотехническая – електрика й сплави. Основа періодизації - вид енергії й речовина, що займає центральне місце в створенні машин.

Сциентизм – концепція, що полягає в абсолютизації ролі науки в системі культури, в ідейному житті суспільства. Він почав складатися у філософії кінця 19 початку 20 вв, коли розвитком науки було поставлене питання про роль і місце науки в системі культури. У цих умовах і виникає сциентизм. Негативні риси сциентизма - не враховує складну системну організацію громадського життя, у якій наука займає важливе, але не головне місце.

Як зразок науки сциентизм розглядає природничі науки. Будучи не строго оформленою системою поглядів, а скоріше ідейною орієнтацією, С. проявляється по-різному, з різним ступенем і чинністю - від зовнішнього наслідування точним наукам, що виражається в штучному застосуванні математичної символіки або навмисному доданні аналізу философско-світоглядних або соціально-гуманітарних проблем форми, характерної для точних наук (аксіоматична побудова, система дефініцій, логічна формалізація), до абсолютизації природничих наук як єдиного знання й заперечення философско-світоглядної проблематики як позбавленої пізнавального змісту й значення (неопозитивізм).

С. у філософії знаходить вираження в недооцінці її своєрідності в порівнянні з іншими науками, заперечення філософії як особливої форми суспільної свідомості, що має свою специфіку в порівнянні з іншими спеціальними науковими знаннями. С. у соціології пов'язаний із запереченням особливостей об'єкта соціального аналізу в порівнянні з об'єктами, досліджуваними в природничих науках, з ігноруванням необхідності обліку ціннісних моментів, з емпіризмом й описовістю, ворожим відношенням до всяких побудов