44. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.

Природа (П) – 1) це і суспільство, і навколишній світ (“ все суще і весь Всесвіт”); 2) Це матерія, що взята в усій різноманітності її форм; внутрішньо притаманна здатність світових речей до самовідтворення і самозбереження.

Суспільство (С) – сукупність форм спільної діяльності людей, що історично склалися; та система, яка охоплює всі умови життєдіяльності людей та їх відносини між собою та з природною. С. вивчається соціальною філософією, та рядом наук (соціологією, соц. психологією, економікою та ін.).

Єдність П та С. - через людину. Людина природна істота – частина природи, має спільну біологічну основу з усім тваринним і рослинним світом. С. – складається з людей. П. – необхідна умова матеріального життя С. (джерело ресурсів і середовище існування) – єдність, обумовлена матеріальним виробництвом. Історія розвитку С. – продовження історії розвитку природи.

Відмінність П. та С. Природа – це непізнана до кінця закономірність і взаємообумовленість, зразок і абсолютна досконалість, а люди (і суспільство) – недосконалі. Із розвитком техніки, людина все більше втручається у П. – П. починає протистояти С. (а це призводить до відчуження від П., насильства над нею).

Таким чином, людина знаходиться у тісному зв’язку з П., але протистоїть їй, оскільки сутність способу існування людини у світі – перетворення природи (хоча у неї треба вчитися).

Погляди на П. та С. у різних філософів:

1. Маркс.-ленінська філ-я – світ є вічною матерією, яка існує у вічному та безмежному русі, немає початку та кінця. П. – все, що виникло самочинно. Інша П. – все те, що штучно створено людьми (окультурена П.). Праця перетворила П. в С.

2. Позитивізм. П. і людський світ – специфічний матеріал, який піддається раціональному, логічному, науковому вивченню та перетворенню. П. – царство непідконтрольних людині явищ, але тут панують розумні закони.

3. Релігійна філ-я. П. створена Божественою силою, людина – теж, але Бог вдохнув в людину безсмертну душу;

4. Екзистенціалізм. П. і все суще в ній пов’язано з іраціональним темним началом; життя П. та С. прогнозувати не можна.

В сучасній філософії багато уваги приділяється аналізу проблем П. та С. Виникнула концепція “коеволюції” – С. та П. є системою, де гармонійний розвиток С. не можливий без врахування розвитку П.

Проблеми екології - пов’язані з НТР. Розвиток техніки призводить не лише до забруднення навколишнього середовища, але і до дегуманізації у світі - тобто негативний вплив не лише на П., але й на С. (проблеми соціальної екології).

Демографічні проблеми сучасності:

- Кількісний стан населення (на Україні, і на зокрема Чернігівщині – зниження);

- Якісний стан (погіршення фізичного та психічного здоров’я);

- Нерівномірність демографічної ситуації (сплески народжуванності в Азії, в Європі – навпаки).

Багатьом народам загрожує поступове вимирання. Причини цієї ситуації (4 концепції):

1. Теорія “перешкод” – в сучасному світі батькам не вистачає часу на дітей (“бізнесмен”, “ділова жінка”), або заважають матеріальні проблеми;

2. Теорія зміни ціннісних орієнтацій (для багатьох людей стало, що діте – це не головне);

3. Теорія витіснення потреби у дітях;

4. Інтегративна теорія - поєднання попередніх.

Людина відходячи від природи створює все більш синтетичну культуру з ілюзорними цінностями, - це головна причина відходу від біологічної цілі існування будь-якої істоти – продовження свого роду. Сучасна синтетична культура виступає свого роджу масовим психозам, що веде «цивілізовані» народи до самознищення. Чим вищий розвиток культури. Цивілізації, медицини, економіки – тим гірша демографічна ситуація і навпаки. Підтвердження – вимираючі народи Зах.Европи і прогресуючі в чисельності мало цивілізовані народи Азії.