31. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.

Б. – перша категорія, з якої поч-ся ф., оскільки знаменує собою гранично можливий ступінь узагальнення дійс-ті, тобто виводить усі міркування на рівень буття і небуття, виконує сенсоутворюючу фун., набуває виразних люд.вимірів, постаючи для люд.найпершою цінністю та мірою її жит.відповідальності.внаслідок граничної широти узагальнення Б.можна визнач.лише категоріально, при цьому іст.категор.визначень буття утворює систему таких визначень, яка працює уся разом. Трансцедентне Б. – буття, що виходить за межі реал.буття, виникає внаслідок того, що людину не задовольняє буття, яке вона має, і вона хоче вийти за межі реал.буття, хоче чогось незвичайного (наприклад – буття Бога).

Субстанція.У понятійному плані світові (порядок, космос, час, закон, простір, річ для нас) протистоїть антисвіт або Хаос (бог, ніщо, небуття, вічність, безмежність, неосяжність, річ у собі). Ф. міркує як з Хаосу вин. Космос? (антична ф.) з‘явилася необхідність вироблення пон. “Субстанція”. Надалі – це межа, посередник, що єднає невизначеність Хаосу і визначеність Космосу. С. (лат. – те, що лежить в основі) – це те останнє, до чого дійшли люди, будуючи уявлення про світ у даний період.

К. монізму: є одна суб-я.

Дуалізму: є дві незалежні суб

Плюралізм: є багато суб.

Універсум. Світ – горизонт люд.світобачення. матерія – це те, що існ.позалюдиною, світ – це те, що існуючи позальдиною, існує в ній. Світ є там, де є людина, її присутність. Всеохопленність світу – світ для мене є все. Світ – ціле, невидиме і невідчутне для людини. Світ дається нам через смисл. Смисл має життєво-практичний хар-р. бути людиною означ.бути у світі. Світ – це не окр.речі, не їх сукупність.

Матерія. Початково пон. “М” ототожн.із конкр. матеріалом, з якого скл-ся тіла і предмети (камінь, вода, земля, дерево, глина). Подібне роз-ня М.зустр.у представн.давньоіндійської школи локаяти або давньокит.матеріалістів. Перші філ.визначення М даються через узагальнення її побут.роз-ня. Фалес говорить, що начало – вода, що сім‘я всього за природою вологе, а начало вологого – вода”. Анаксімандр – апейрон; Геракліт – вогонь. Якщо для філос.старод.світу матерія – це матеріал з якого скл.тіла, предмети, а кожен предмет (тіло) скл.з М та форми як духовного першопочатку, то для Р.Декатра (17 ст.) М – це складова частинка предмета (тіла). І.Ньютон додає до Декартового визначення М як субстанції ще 3 атрибути: протяжність, непроникність, інертність (пасивність), вага, зумовлена дією з-ну всесв.гравітації. Ленін: М – об‘єктивна реальність, дана нам у відчуттях.

Матерія – об‘єктив.реальність буття, що існ.в просторі, часі, русі, підлягає принципу детермінації (причинності) і опосередковано чи безпосередньо пізнається людиною.

Всесвіт скл.з 3 осн.світів: світ неживої М, світ живої М, світ соціально-організованої матерії (сусп-во).

Атрибути М.: Рух – будь-які зміни зміни матер.тіл, будь-які перетворення. Розвиток – особливий вид руху, ознаками якого є саморух і певна направленість. Простір – розміри, стр-ра мат.тіл, розміщення їх відносно одне до одного. Час – плинність, змінюваність матер.тіл, темп протікання процесів.