
- •Філософія - духовно теоретична форма опанування світу.
- •Структура філос. Знання.
- •Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •Філософія і міфологія. Особливості світогляду давніх слов’ян.
- •5. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •6. Антична філософія: характерні риси та основні періоди. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз традицій Східної і Західної філософій
- •7. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •8. Філософія Аристотеля: критика теорій ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •9. Філософія Середньовіччя (5 - 13 ст.). Теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •10. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм. Хіу-хуі ст
- •11. Особливості філософії Нового часу: емпіризм, раціоналізм. Проблема методу пізнання (ф.Бекон, р.Декарт) хуіі ст
- •12. Філософія французького Просвітництва 18 ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію, людину.
- •13. Філософія і. Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, трансцендентальні засади культури і етика.
- •14. Філософія г.-в. Гегеля: принцип тотожності мислення і буття, діалектика. Вчення про абсолютний дух. Розуміння історії
- •15. Філософія л. Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію.
- •16. Філософія к. Маркса: проблема відчуження, матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову філософію та соціальну практику.
- •18. Вчення г.С. Сковороди про світ та його пізнання.
- •19. Сковорода про людину та її щастя.
- •20. Філософські основи зародження української національної ідеї в Кирило-Мефодіївському братстві. Історіософфія Костомарова.
- •21. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •22. Ідея України у філософському світогляді п.Куліша(«Хутірська філософія…»)
- •23. Соціально-філософські погляди і.Франка та м. Драгоманова.
- •24. Історіофілософія м.Грушевського
- •25. Генеалогія моралі ф. Ніцше. Концепція «переоцінки цінностей»
- •26. Основные культурологические взгляды 3. Фрейда
- •27. Проблемы культуры и этики в роботах Фромма.
- •28. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму (Сартр «Екзистенціалізм – це гуманізм», Камю «Миф о Сизифе»).
- •29. Гермеиевтнка: проблеми інтерпретації та розуміння, Герменевтичне коло.
- •30. Проблема буття в іст.Ф. Уявлення про структуру буття (мат., дух., соц.). Концепції монізму, плюралізму, дуалізму.
- •31. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •32. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми дія-ті: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •33. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура і її роль у сучасному суспільстві.
- •На даний момент у ф.Існує декілька концепцій к.
- •34. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •35. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля).
- •36. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •37. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і постструктуралізм у філософії другої половини хх ст.
- •38. Проблема пізнання. Суб‘єкт та об‘єкт в процесі пізнання.
- •39. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (Гегель г. Кто мыслит абстрактно?)
- •40. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепція істини. Істина як процес.
- •41. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •42. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •Основні методи опрацювання фактів:
- •Методи теоретичного пізнання:
- •43. Соціальне буття як проблема єдності обєктивного та субєктивного чинників. Ф-я історії, специфіка, головні проблеми.
- •44. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •45. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва, і закономірності їх розвитку(Маркс, р.Арон, д.Белл)
- •46. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сцієнтистські та технократичні концепції історичного процесу та їх оцінка.
- •47. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •48. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації
23. Соціально-філософські погляди і.Франка та м. Драгоманова.
І.Франка (1856-1916). 1893 р. Одержав ступінь доктора філософії в Відні. Написав 50 томів прань. Стояв поліціях матеріалізму. Підтримує діалектику Маркса, але виступає проти закону переходу кількісних змін в якісні. За сучасним людина повинна пізнати майбутнє( для цього потрібен критичний розум, який спирається на дослідження) Виділяє два рівні пізнання: здоровий глузд і наука. Суб'єктом пізнання є не тільки конкретний індивід, й народ і нація. Народ - це духовна спільність.
Ф. пропагував і перекладав на укр.. мову твори Маркса і Енгельса. Але він не сліпо поклонявся марксизму, а критично його переосмислював, мав власне розуміння сутності і спрямованості суспільного розвитку. Виступав проти диктатури пролетаріату - бо це приведе до знищення культури.
Вищим ідеалом е свобода людини. Ф. Докладав значних зусиль для формування свідомості укр. народу. Виступав за звільнення кожної нації від політичної залежності, створення своєї держави, а потім об'єднання у слов'янську федеральну державу.
Соціалізм Ф. грунтується не на класових , а на загальнолюдських цінностях, на найвищому самоуправлінні общин, повітів, країн.
Розробляє теорію поступу. У центрі теорії поступу стоїть не питання про те, що у світі все міняється, а про те, що міняється краще ,чи гірше для людини. Це вчення враховує багатосубстанційність світу, його поліцентричність (світ - це не тотальність матерії або духу, а є зв’язок різних субстанцій і "центрів" , кожне з яких має своє “биття серця", свою особливу логіку). Тому світовий процес не є прогрес, ні розвиток, а своєрідне " ступання", перелив хвиль від центра до центра. Завданням теорії поступу є визначення можливого і неможливого. А тому є і гадка про фатальну передвизначеність світових процесів.
Поступ на першому етапі не охоплює все людство, бо велика частина його й досі живе в стані дикості або близько до нього.
поступ здійснюється хвилеподібне (підйом - упадок, знесилення, зневіра)
поступ не держиться одного місця , а йде мов буря , з одітого краю до другого лишаючи на часах жвавого руху пустоту і занепад. Поступ не досяг вселюдського масштабу.
Поділ праці, який є головною рушійною силою поступу, в купі з властивою людям неоднаковістю сил, вдачі і здібностей , продовжує й загострює нерівність між людьми, поділяючи людство на протилежні табори.
Критерієм поступу є людське щастя, влаштованість людини в світі.
Михайло Драгоманов Видатний письменник і публіцист, етнограф і історик Михайло Петрович Драгоманов (1841— 1895) належить до прогресивної плеяди філософів та соціологів України. Народився в Гадячі. Після закінчення київського університету працював на кафедрі античної історії. За активну політичну антиімперську діяльність звільнений з університету і емігрував за кордон. У Женеві видає український політичний журнал «Громада». За допомогою Михайла Павлика та Сергія Подолинського створює «Женевський гурток» — першу українську соціалістичну організацію. Вважав за необхідне докорінно змінити економічний лад, у процесі чого не виключене революційне перетворення суспільства. У багатьох творах Д. обґрунтовує ідею багатофакторного і визначеного історичного процесу: традиції, культури, національного характеру тощо. Відкидав установлення диктатури, рішуче виступав за республіканський федеративний устрій суспільства, заснований на вільному об'єднанні національно-історичних регіонів, за широке місцеве самоврядування і соціальні гарантії прав людини. Д. — конституціаналіст, який спирається на практику народовладдя в Україні, про що свідчать його фольклористичні та популярно-історичні твори. Соціалізм в Україні вважав закономірним явищем, породженим капіталізмом та зростаючим пролетаріатом. Шлях України до соціалізму пролягає через політичні та культурні реформи і громадське самоврядування. Джерело соціального прогресу — об'єктивний хід історії, потреба суспільства у соціальних змінах. Мета прогресу — здійснення ідеалів лібералізму і соціалізму, а вищий ідеал людства — добровільна асоціація гармонійно розвинутих особистостей, безначальство. Філософською основою соціально-політичних суперечливих поглядів Михайла Драгоманова є матеріалізм та позитивізм. Закликаючи українську інтелігенцію позбутися провінціалізму, вказував на необхідність засвоєння сучасної західної філософії Конта, Оуена, Прудона, Фейєрбаха, Маркса, як передумови руху за політичну свободу і демократію. Тим самим Д. прямував до подолання громадського світогляду, культурно-просвітницького етапу розробки філософії української ідеї, готував грунт для покоління «Молодої України», яскравим та оригінальним представником якого став письменник Іван Франко.