Розділ 6 охорона праці

За останні роки в Україні спільними зусиллями центральних і місцевих органів влади створена цілісна система охорони праці, яка визнана як у нашій країні, так і за її межами. Проте, як свідчить аналіз, у нашій країні щорічно на виробництві травмується до 50 тис. чол. (з них до 1,5 тис. - смертельно), отримують професійні захворювання до 3,5 тис. чол., що зобов’язує рішуче відмовитися від закликів про безпеку праці, а конкретно працювати в інтересах людини.

В 1992 р. Україна прийняла Закон “Про охорону праці”.

Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

6.1 Організація служби охорони праці на підприємстві

Служба охорони праці вирішує такі завдання:

- забезпечення працівників підприємства засобами індивідуального захисту;

- професійна підготовка та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- вибір оптимальних режимів праці і відпочинку працівників;

- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

- професійний добір працівників для визначення видів робіт;

- здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці підприємства;

- участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;

- планування та контроль витрат коштів на охорону праці з фонду охорони праці;

- участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування.

Об'єкт керування – це безпека праці на робочому місці, ділянці, цеху, у всій системі людина – виробництво, характеризується взаємодією людей із предметами і знаряддями праці і виробничого середовища.

Керуюча частина містить у собі керівників підприємства, керівників підрозділів, службу охорони праці. При цьому тут закладені принципи системного підходу, коли виходи об'єкта керування (показники безпеки) через систему збору й опрацювання інформації пов'язані, тобто інформація про відхилення в процесі контролю надходить у керуючий орган, де вона аналізується і приймається адекватне рішення.

Планування здійснюється на основі складених планів:

1. перспективний (5 літній) - комплекс планового поліпшення умов по охороні праці. Вони є частиною бізнес-плану:

2. поточні (річні) - вони включаються в щорічну угоду по охороні праці колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом;

3. оперативно-календарні плани по охороні праці (ОКП), місячні і квартальні.

У комплекс заходів щодо охорони праці входять:

• боротьба зі шкідливими і небезпечними чинниками (шум, випромінювання, вібрація і т.д.);

• соціальні заходи.

Мета атестації робочого міста визначити всі фактори виробничого середовища і трудового процесу, які шкідливі фактори впливають на працівника, як їх усунути або послабити їх дію.

Також визначити пільги та компенсації які на даються працівникові під час роботи та пільги при визначенні пенсійного забезпечення.

Згідно Закону України від 14.10.92 р. № 44 ст. 669 “Про охорону праці” кожний громадянин має право на охорону праці.

Стаття 17. Управління охороною праці на підприємстві та обов'язки власника.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

Аналіз виробничого травматизму на підприємстві

Для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві використовують кількісні і якісні показники, які засновані на визначенні первинних документів.

Попередження виробничого травматизму є основною задачею охорони праці на підприємстві. Ця задача може бути вирішена на основі аналізу виробничого травматизму шляхом виявлення потенційних небезпечних і шкідливих виробничих факторів, розроблення та введення стандартів з охорони праці на підприємстві.

Виробничий травматизм на підприємстві досліджується такими основними методами:

• статистичним

Базується на вивченні причин травматизмуза певний період часу

• монографічним

Поглиблено аналізуються всі обставини нещасного випадку і при необхідності виконуються необхідні дослідження та випробування.

• економічним

Для характеристики рівня виробничого травматизму в бригаді, ділянці, цеху, підприємстві, галузі і народному господарстві в цілому, а також зіставлення стану стану в цих структурних підрозділах використовуються відносні показники (коефіцієнти) частоти, важкості нещасних випадків і працездатності. Показники розраховуються на основі даних звіту про поткрпілих при нещасних випадках.

Кількісний (показник частоти нещасних випадків) розраховується на 1000 працюючих: Кч =1000∙Т/Р ,

де Т– кількість нещасних випадків за певний період із втратою працездатності на один і більше днів;

Р – середньоспискова чисельність працюючих за той же час.

Якісний (показник тяжкості нещасних випадків), який характеризує середню втрату працездатності в днях на одного потерпілого за звітний період:

Кт =D/Т,

де D – загальне число днів непрацездатності у потерпілих з втратою працездатності на один і більше днів [ ].

Крім цих показників підприємство підраховує дані про кількість людино-днів непрацездатності на 1000 працюючих, що відображається коефіцієнтом матеріальних мінімальних збитків: Км = 1000∙D/Р

Аналіз причин виробничого травматизму дозволяє розділити їх умовно на організаційні, технічні, психофізіологічні, санітарно-гігієнічні.

6.2. Аналіз шкідливих і небезпечних чинників

По природі дії на організм людини небезпечні і шкідливі виробничі чинники (НВЧ і ШВЧ) підрозділяються на чотири групи:

1. Фізичні;

2. Хімічні;

3. Біологічні;

4. Психофізіологічні.

До фізичних ШВЧ відносяться частини машин; гострі крайки; підвищений рівень вібрації, шуму; аномальне значення мікроклімату; підвищена запиленність і загазованість, випромінювання і т.д.

Хімічні чинники діляться на токсичні, що дратують (алергени), канцерогенні, мутагенні.

Біологічні НВЧ: патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності; рослини; тварини; людина.

Психофізіологічні НВЧ: нервово-емоційні перевантаження; монотонність;

статичне, динамічне навантаження; робота в нічну зміну і т.д.

Схема шкідливих умов праці на підприємстві

В – вібрація,

Е – електрика,

З – запиленість,

Ш – шум,

W – вологість.

6.2.1. Мікроклімат виробничого приміщення

Мікроклімат виробничого приміщення – це стан повітря у виробничому приміщенні. Мікроклімат визначається такими параметрами: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання. Значення цих параметрів, які забезпечують найкраще самопочуття і найвищу працездатність людини вважають оптимальними нормами мікроклімату. Відхилення зазначених параметрів повітряного середовища від оптимальних норм призводять до погіршення самопочуття, передчасної втоми і зниження працездатності людини.

Згідно ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ наводяться оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень.

Контроль параметрів мікроклімату проводиться 1 раз в 4 місяці.

Температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, що нормується з урахуванням пори року та категорії робіт

Для зменшення теплового випромінювання, яке виділяється в навколишнє середовище гарячими поверхнями обладнання, ці поверхні і трубопроводи покривають шаром ізоляції. При необхідності теплоізоляція своєчасно поновлюється. Для підтримки мікроклімату навколишнього середовища на робочих місцях змонтована припливно – витяжна вентиляція. Компенсація повітря, яке видаляється через аераційний ліхтар, відбувається через вікна і фільтрацію через нещільності будівельних конструкцій. Всі ці заходи забезпечують підтримання допустимих параметрів повітря в цеху у відповідності з санітарними нормами. Контроль мікроклімату здійснюється службою охорони праці та органами санітарного нагляду.

6.2.2. Загазованість і запиленість повітря

Негативна дія пилу проявляється не лише в забрудненні промислових приміщень, обладнання, але й впливає на його зношеність. При концентрації пилу більше 6 мг/м3 він є шкідливим для організму людини. Він може бути причиною вибухів, професійних захворювань.

Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинно перевищувати ГДК для цих речовин згідно ГОСТ 12.005-76.

6.2.3.Шум і вібрація

Одним із найбільш розповсюджених негативних факторів, які впливають на людину є шум. Саме тому основна ціль нормування шуму на робочих місцях – встановлення допустимих рівнів шуму, які при щоденному впливі не можуть викликати суттєвих захворювань організму і не заважають його нормальній трудовій діяльності. Допустимі рівні шуму на робочих місцях регламентуються згідно ГОСТу 12.1.003-83 ССБТ „ Шум. Общие требования безопасности”.

По тимчасовим характеристикам шум поділяється на постійний і непостійний. Постійним вважається такий шум, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється не більше ніж на 5 дБА. Непостійні шуми, рівень звуку яких змінюється за 8-годинний робочий день більше ніж на 5 дБА.

Основними джерелами шуму в цеху виробництва вакцини є сушарки, насоси, двигуни, вентиляційні установки, лінія для миття, сушки, наповнення та запайки ампул, лінія для маркування та упаковки ампул у пачки і коробки.

Згідно ГОСТу 12.1.003-83 ССБТ допустимий рівень шуму на постійних робочих місцях – 80 Дб.

Гігієнічне нормування вібрації передбачає встановлення найбільш допустимих рівнів віброшвидкості в м/с. Основний документ, який визначає гігієнічні норми вібрації – ГОСТ 12.1012-78 ССБТ „ Вибрация. Основные требования безопасности”.

Досліди показали, що вібрації ,які спостерігались в роботі , як правило не досягали величин, що перевищують гранично допустимі. Якщо ж вони перевищують, то це є наслідком невиконання технічних вимог при монтажі чи порушенні режиму експлуатації ( неправильний ремонт). Вібрації можуть мати місце при пошкодженні чи розриві в швидкорухомих вузлах.

Захист від шуму будівельно–акустичним методом необхідно проектувати на основі акустичного розрахунку і для зниження рівня шуму такі заходи:

а) застосування для звукоізоляції огороджувальних конструкцій;

б) ущільнення по периметру вікон, дверей, воріт;

в) застосування звукопоглинальних конструкцій та екранів;

г) застосування глушителів шуму, звукопоглинальних покриттів у газоповітряних трактах вентиляційних систем з механічним спонуканням і систем кондиціювання повітря та гідродинамічних установок.

Устаткування, робота якого супроводжується активною вібрацією (турбіни, генератори) необхідно установлювати на фундаментах, ізольованих від конструкцій будівлі. Контроль шуму і вібрації здійснюється службою охорони праці та органами санітарного нагляду. Рівень шуму та вібрації перевіряється 1 раз на 2 місяці.

6.2.4. Освітлення

Освітлення – один з найважливіших елементів умов праці. Правильно виконана система освітлення відіграє значну роль у зниженні виробничого травматизму, сприяє збільшенню продуктивності та якості праці, створює нормальні умови роботи, підвищує загальну працездатність.

Для освітлення виробничих приміщень використовують природне, штучне та комбіноване освітлення.

Природне освітлення здійснюється через світлові отвори в вікнах або через ліхтарі, які знаходяться на покритті виробничих приміщень.

При розрахунку необхідної природної освітленості на робочих місцях в приміщеннях , крім КПО ( коефіцієнту природної освітленості), враховується глибина приміщень, площа підлоги, вікон і ліхтарів, їх затінення сусідніми будівлями.

З часом скло запилюється і ефективність природної освітлення зменшується на 25-32%. Велике значення для природної освітленості мають чистота і колір стін та стелі приміщення. Тому необхідно не менше як 2 рази на рік очищати скло і 1 раз на рік білити стіни і стелю.

Розрахунок освітлення в лабораторії

Розрахунок штучного освітлення в лабораторії проводили за методом коефіцієнта використання світлового потоку.

Основне рівняння методу:

F = Е*S•К3•Z / η • n;

де F – світловий потік однієї лампи, лм;

E – мінімальна нормована освітленість, лк;

S – площа приміщення, м2;

k – коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп, запиленість та забруднення світильників

z – поправочний коефіцієнт, що характеризує нерівномірність освітленості (відношення мінімальної освітленості до середньої горизонтальної), приймається z = 1,1…1,2;

– коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки у частках;

n – кількість ламп, шт.

З основного рівняння методу отримуємо n:

n = (Е•S•К3•Z)/(η•F);

За нормами освітленості мінімальна штучна освітленість становить:

Е = 300 лк.

Знайдемо індекс приміщення за формулою:

і = а•b / h•(а+b);

де а, b – відповідно ширина і довжина приміщення, м; h – висота приміщення, м.

Згідно з отриманими даними:

а = 12; b = 18; h = 4,0

і = 12•18 / 4,0• (12+18) = 1,8

За таблицею знаходимо коефіцієнт використання світлового потоку та коефіцієнт запасу η, %:

η = 48% = 0,48

К3 =1,5;

Рекомендуємий тип ламп – ЛБ-40(люмінесцентні лампи білого світла);

Світловий потік становить:

F = 2480 лм;

Тоді кількість ламп становить:

n = (300•96•1,5•1,2) /(0,48•2480) = 44 шт.

6.3. Електробезпека виробництва

З кожним роком зростає виробництво та споживання електроенергії, а відтак і кількість людей, які в процесі своєї життєдіяльності використовують (експлуатують) електричні пристрої та установки. Тому питання електробезпеки набувають особливої ваги. Динаміка зростання світового виробництва електроенергії.

Електробезпека — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1 %, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20—40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму, під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом.

Для захисту від статичної електрики необхідно заземлювати обладнання та вентсистеми, максимально герметизувати обладнання та дотримуватись вимог по утворенню пилоутворення. В приміщеннях повинні бути струмовідвідні підлоги, персоналу забороняється носити одяг із синтетичних матеріалів, які здатні накопичувати заряд.

Отже, для того, щоб створити безпечні умови праці на підприємстві, потрібно:

- підвищувати кваліфікацію спеціалістів з охорони праці;

- проводити інструктажі з техніки безпеки;

- забезпечити дотримання технологічного режиму;

- не допускати до роботи робітників не по спеціальності і що не досягли 18 років;

- забезпечити високу трудову дисципліну;

- використовувати колективні та індивідуальні засоби захисту;

- проводити навчання з охорони праці.