Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
STRAKh_ShPORA.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
93.91 Кб
Скачать

3.Управління ризиками: сутність та основні етапи.

Ризик-менеджмент – це система заходів організаційно-фінансового характеру, об’єднаних спільною ідеєю усунення, попередження настання випадкових непередбачуваних подій; обмеження, мінімізація втрат за ними; а також фінансування цих втрат.

Як система ризик-менеджмент включає:

1 етап: аналіз ризику (комплексна діагностика за допомогою різних методів, а точніше: ідентифікація ризиків;оцінювання ризиків кількісними методами (квантифікація); визначення на основі загальної оцінки ризиків послідовності подальших дій).

2 – контроль за ризиком (уникнення ризику;зменшення чи мінімізація ризику за рахунок превентивної(попереджувальна) діяльності; обмеження чи мінімізація ризику за рахунок застосування адміністративних заходів); розсіювання чи поділ ризик);

3 – фінансування ризику (покриття негативних наслідків від ризиків за допомогою певних фінансових засобів. 2 основні способи: само фінансування ризиків; передача ризиків іншим суб’єктам за домовленістю). Передача ризику може здійснюватися у двох формах: 1) ризики передаються під фінансову гарантію іншого суб’єкта. 2)страхування

Критерії страхувальності ризиків.

Страхуватися можуть лише чисті ризики, які відповідають таким критеріям:

  1. Критерій цілковитої випадковості – певна подія повинна бути надзвичайною, а розмір збитку непередбачуваний.

  2. Критерій однозначності – між подією і її кінцевим результатом простежується ясний причинно-наслідковий зв’язок.

  3. Критерій оцінюваності у грошових одиницях – потреби повинні мати певну грошову оцінку.

  4. Критерій незалежності – проявляється в тому, що ризики не повинні бути навмисно викликані.

  5. Критерій розміру – найбільш страхуються ризики, які середні за розміром.

Еволюція вчень про ризик

У еволюції вчень про ризик як економічну категорію можна виділити такі етапи:

  1. Англійські монетаристи Міль і Сеніор вперше згадали про таку категорію, як ризик, розглянувши останній у контексті дослідження структури прибутку. В структурі прибутку вони виділяли плату за ризик та процент (заробітна плата капіталіста).

  2. Неокласики Маршалл і Пігу виділили у структурі прибутку вже більше складових: плата за ризик, процент на капітал, з.п. управлінця.

  3. Кейнс у своїй праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» опрацювал 3 ідеї: 1)Дав визначення економічному ризику, зазначивши, що це частина вартості, пов’язана з втратами викликаними непередбаченими змінами ринкових цін, надмірним зносом обладнання, руйнуванням внаслідок катастроф. 2) Розглянув витрати ризику як різницю між дійсною і очікуваною виручкою. 3)вперше опрацював класифікацію фін. ризиків (ризик кредитора, ризик підприємця, ризик пов’язаний з інфляцією).

  4. Нобелівський лауреат Френк Найт: ризик основним своїм результатом має не збитки, а прибуток.

  5. Марковіц і Шарп. Марковіц 3 ідеї: 1) всі учасники фондового ринку мають 2 завдання (максимізація прибутку і мінімізація ринку); 2)для того, щоб виконати ці завдання одночасно необхідно для фондового ринку побудувати ефективний інвестиційний портфель. 3)основними показниками рівня ризику доцільно вважати середньоквадратичне відхилення і дисперсія. Якщо коеф. Варіації менше 9 відсотків, то круто, якщо від 10 до 25%, то норм, більше – рідко беруть. Шарп розробив модель доходності фінансових активів і розділив загальний ризик на 2 умовні частини – систематичний(ринковий)- від конкретного суб’єкту не залежить; специфічний (ризик як результат госп.життєдіяльності окремого суб’єкту).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]