Характеристика сучасного стану страхового ринку України.

Незважаючи на труднощі становлення нац. страхового ринку, обсяги страхових операцій помітно зростають. Це зумовлено тим, що реалізація в Укр. програми приватизації об’єктів держ. власності зумовила необхідність страхового захисту нових власників майна. За роки незалежності в Укр. створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг. За станом на 01. 01. 2000 р. зареєстровано понад 260 страхових компаній, з яких майже 1/3 працює масштабно і ефективно. У 1999 р. страхові компанії зібрали 1164 млн. грн. страхових премій і виплатили 370 млн. грн. страхових сум. Приріст платежів 48% від надходжень 1998 р. Проте зараз рівень розвитку страхового ринку складає ще не більше 10% потенційних ризиків. Понад 2/3 страхових компаній мають статутний капітал нижче необхідного мінімального рівня. І лише 71 страхова компанія (або 27% від загальної кількості) має статутний капітал вище 1 млн. грн. Серйозну загрозу страхового ринку складає дедалі більше втручання керівників окремих держ. відомств з метою перерозподілу ринку страхування. Вимагає подальшого удосконалення держ. контроль за фінансовою надійністю страхових компаній.

Сутність і роль перестрахування

Перестрахування — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове товариство, що передає ризик; страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов’язково). Процес, пов’язаний з передаванням ризику, називають цедуванням ризику, або цесією. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають цедентом . Страховика (перестраховика), котрий ризик приймає, — цесіонарієм .

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе зобов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестрахування регулюються договорами, що укладаються між ними. Потреба в перестрахуванні виникає за таких обставин. · Можливий збиток, пов’язаний з великим ризиком. · Можливий катастрофічний випадок, тобто кумуляція збитків у результаті однієї події. · Перевищується середня частота збитків.

Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією . Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом , а сторону, що бере на себе такий ризик, — ретроцесіонарієм.

У результаті перестрахування (цесії) та ретроцесії відбувається поділ ризиків, відповідальність розподіляється між багатьма страховиками як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Шляхом ретроцесії частина ризиків може бути знову передана прямому страховикові (цедентові). Щоб уникнути такої кумуляції збитків, у договорі перестрахування можна зробити відповідне застереження.