Страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду;

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду є страховики та страхувальники. Страховиком є юридична особа — резидент України, яка отримала в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду та є членом Ядерного страхового пулу. Страхувальником — оператор ядерної установки, призначений державою в установленому порядку.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству та пов'язані з відшкодуванням страхувальником ядерної шкоди.

Страховий ризик — подія, у разі настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання цивільної відповідальності страхувальника за ядерну шкоду.

Не підлягають обов'язковому страхуванню випадки заподіяння ядерної шкоди внаслідок ядерного інциденту, який спричинений:

— воєнними діями, збройними конфліктами, громадянською війною, повстаннями, політичними або громадянськими заворушеннями, страйками, терористичними актами;

— діями непереборної сили, в тому числі природними явищами, які мають винятковий, неминучий, непередбачуваний характер.

За договорами обов'язкового страхування не відшкодовують збитки:

— пов'язані з відшкодуванням моральної шкоди, упущеною вигодою, негативними наслідками від генетичних змін;

— пов'язані зі шкодою, заподіяною майну страхувальника, яке належить йому на правах власності чи яким він володіє на правах господарського відання, оперативного управління, за договором зберігання, доручення тощо.

Відповідальність страховика за заподіяння смерті обмежується сумою, що дорівнює 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установлених на момент винесення судового рішення або укладення договору про відшкодування ядерної шкоди, за кожного померлого.

Відповідальність страховика за шкоду, заподіяну майну особи, обмежується сумою, що дорівнює 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установлених на момент винесення судового рішення або укладення договору про відшкодування ядерної шкоди, але не більше, ніж розмір фактично заподіяної шкоди.

За заподіяння шкоди життю або здоров'ю особи виплати страхового відшкодування здійснюють у такому розмірі:

Поняття страхового ринку. Класифікація страхових ринків.

Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Головною умовою виникнення страхового ринку є наявність великої кількості незалежних страховиків, що мають обособлене майно, мають право залучення страхових премій від страхувальників. Наявність цієї умови породжує конкурентку боротьбу між ними і сприяє якісному розвитку страхового ринку, страхової справи в цілому і встановленню адекватних цін на страхові послуги.

Важливим для характеристики страхового ринку є його взаємозвязок з ринком капіталу, а через ринок капіталів – з усіма ланками економіки.

Класифікація страхового ринку передбачає виділення організаційно-правової, інституціональної, територіальної та галузевої його структури.

Організаційно-правова структура – це сукупність взаємодіючих між собою страховиків і перестраховиків, які виступають на страховому ринку як АТ, ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю і командитні товариства.

Інституціональна структура базується на розмежування державної, комерційної, комбінованої форм власності страхових компаній.

Територіальна структура виділяє такі страхові ринки:

• Національний  сфера надання страхових послуг в межах однієї країни (найпотужніший – нац.ринок США, що за збором страхових премій по страхуванню життя займає 28% загальносвітового збору, а інших – 40%, за розміщенням грошей в страхові резерви – 31% світового ринку);

• Регіональний  сукупність нац. страхових ринків, поєднаних між собою тісними інтеграційними звязками (найпотужніший – північно-американський, який включає США і Канаду - в 1997 р. 33% світових страхових премій);

• Міжнародний  сукупність нац. і регіональних ринків; у вузбкому розумінні – це світові фінансові центри, що характеризуються великою кількістю міжнародних страхових операцій (Лондон, Париж, Амстердам).

Галузева структура:

• Ринок страхування життя  в ЄС ринок страхування життя характеризується тенденцією до зростання (1992 р. – 48%; 1997 р. – 56% )

• Ринок загальних видів страхування  в ЄС ринок страхування життя має такі сектори:– автотранспортного страхування (33%) – особостого страхування від нещасних випадків та страхування здоровя (24%) – страхування власності, в т.ч. транспортних заслбів (21%) – морського та авіаційного страхування (5%) – страхування відповідальності (7%) – інше (10%)

В Україні такої статистики немає, а поділ страхового ринку відбувається за галузями страхування:

• Майнове – добровільне (62%) – недержавне обовязклве (14%)

• Відповідальності – добровільне (16%)

• Особисте– добровільне (8%)– в т.ч. життя (0,7%)