110. Види та особливості застосування митних режимів в Україні

Митний режим — це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей. В України запроваджені такі види митного режиму: Імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави. Їх можна поділити на дві основні групи. До першої групи належать режими, при розміщенні в які товари переходять у повне розпорядження особи, що переміщує їх, тобто режими даної групи мають завершений характер. Це — випуск у вільний обіг імпорт, експорт, реімпорт, реекспорт. Митні режими, що відносяться до другої групи, припускають використання товарів тільки для суворо визначених цілей і при дотриманні встановлених митними органами умов. До цієї групи належать режими: митний склад, магазин безмитної торгівлі, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), вільна митна зона, вільний склад, переробка поза митною територією, відмова на користь держави, знищення товарів. Більшість з перелічених режимів другої групи мають своєю метою вирішення різноманітних економічних завдань: • складування товарів — мета режиму «митний склад»; • переробка товарів — мета всіх трьох режимів переробки; • використання товарів при виконанні визначених умов — мета режимів «тимчасове ввезення (вивезення)», «вільна митна зона»; • перевезення товарів — мета режиму «транзит».

Роль і значення митних режимів дуже великі.

Митні режими виконують такі функції: • встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару; • визначають умови перебування його на/поза митною територією; • встановлюють рамки, в яких може використовуватися товар; • регламентують права та обов’язки особи, що переміщує товари; • визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний режим. Отже, з метою розвитку нац.виробництва товарів і послуг митне закон-во встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.

111. Методи регулювання зед України

Основними методами регулювання ЗЕД є: економічні, адміністративні та правові.

ЗЕД переважно регулюється економ.методами за допомогою мита, податків, кредитів, дотацій та пільг. Держ.митно-тарифні системи регулюють доступ іноземних товарів на внутр.ринок і експортно-імпортні операції в цілому. Мита бувають фіскальними і протекціоністськими. Перші мають забезпечити надходження у держ. бюджет, тобто суто фіскальну мету. Вони, як правило, невисокі і охоплюють невелику групу товарів. Протекціоністські мита застосовуються для захисту нац.виробництва від іноземної конкуренції. Крім того, існують пільгові мита які надаються певному виду товару з низькою ставкою

До адміністративних методів регулювання ЗЕД відноситься квотування, ліцензування експорту та імпорту. Перше означає дозвіл на ввіз іноземних товарів лише певної кількості на певний період часу. При ліцензуванні імпортер або експортер має одержати від державного органу спеціальний дозвіл – ліцензію на ввіз або вивіз товарів. Квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг) вводяться з метою встановлення рац. структури експорту та захисту внутр.ринку.

Правові методи регулювання ЗЕД в Україні грунтуються на використанні положень законодавчих актів та декретів КМУ, що регулюють ЗЕД. До них відносяться: ЗУ“Про ЗЕД”, ЗУ“Про державне мито”, “Про квотування і ліцензування експорту товарів “, тощо. Важливо зазначити, що серед методів регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності (правових, адміністративних, економічних) надають очевидний пріоритет правовим методам як основі формування і функціонування інших механізмів управління такою системою госп-ня.