134. Професійні послуги в мед України

До професійних послуг належать аудиторскі послуги. Сьогодні аудит виділений в самостійну сферу комерційної діяльності яка і є комплексом професійних послуг з підготовки та надання рекомендацій в сфері обліку і економіки, фінансів і права, а також допомоги з їх практичного застосування, що дає можливість клієнту використовувати найкращі способи адаптації управлінського середовища в конкретній ринковій ситуації. Розвиток аудиторського бізнесу в Україні призводить до формування ринку аудиторських послуг, де аудиторська послуга – це “невидимий” товар, що надається як результат підприємницької діяльності. Таким чином, результатом діяльності аудитора (аудиторської фірми) виступає аудиторська послуга. До перелік упослуг, які можуть надавати аудитории (аудиторські фірми)належать : перевірка бухгалтерських звітів для підтвердження її достовірності при оприлюдненні у зв’язку з приватизацією, випуском цінних паперів акціонерними товариствами; перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку, його відновлення за необхідності; консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу господарсько – фінансової діяльності; розробка рекомендацій щодо вдосконалення обліку, звітності, підвищення ефективності фінансово – господарської діяльності тощо” Опираючись на ст.3 Закону України “Про аудиторську діяльність” аудитор (аудиторська фірма) повинні надавати такий спектр послуг як: здійснювати організаційне і методичне забезпечення аудиту, виконувати аудиторські перевірки та надавати інші аудиторські послуги, які не повинні суперечити даному нормативному документу. В Ураїні представлено багато фірм які надають аудиторські послуги, а також філії компаній від великої четвірки.

135. Структура укр.Імпорту та напрями оптимізації імпортної політики України

Україна у своєму ек.розвитку значно відрізняється не тільки від країн Європи, а й від цілого світу. Середні темпи зростання приватного споживання за останні роки були найвищими в світі. Інші компоненти ВВП теж зростають досить високими темпами. Тому можна стверджувати, що таке високе зростання приватного споживання здебільшого спричинене імпортом товарів та послуг з-за кордону. Відповідно, така ситуація певним чином вплинула як на структуру споживання, так і на структуру імпорту. У структурі споживання українців частка витрат на продукти харчування є досить великою – приблизно 60%. На купівлю непродовольчих товарів домогосподарства спрямовували приблизно 20% усіх сукупних витрат; а витрати на послуги становлять десяту частину бюджету домогосподарств. Домогосподарства надають більшу перевагу імпортним товарам. Це стосується не тільки товарів культурно-побутового призначення, а й продуктів харчування, одягу тощо. Найшвидшими темпами зростає частка імпортних товарів у таких групах, як холодильники, пилососи, пральні машини, кольорові телевізори. Особливістю моделі імпорту є передусім те, що імпорт енергоносіїв, який становить значну вартісну частку всього обсягу імпорту, є слабко еластичним за ціною, а сам імпорт має високу кореляцію з експортом (відповідно до сировинно-енергетичних потреб експортно-орієнтованих галузей). Обсяги імпорту зростають випереджаючими темпами. Найбільшу частину в струкурі українського імпорту становлять поставки з країн СНД (понад 40% від загального обсягу), Європи (зокрема з країн ЄС – понад 30%), Азії, Америки. Найбільші імпортні надходження до України здійснювалися з Російської Федерації, Китаю, Німеччини, Польщі, Білорусі та США. У загальному обсязі імпорту товарів збільшилася частка електричних машин, наземних транспортних засобів(окрім залізничних), чорних металів. Зменшилася частка механічних машин, фармацевтичної продукції, паперу і картону. Для оптимізації імпортної політики перш за все необхідно усунути суттєву залежність України від критичного імпорту, в першу чергу, від паливно–енергетичних ресурсів. В Україні, за усі роки її існування як незалежної держави, не виконана робота щодо диверсифікації джерел надходження таких ресурсів з тим, щоб уникнути залежності від їх монопольного постачальника, зокрема Росії, тому першочергове завдання – диверсифікація постачальників паливно-енерг. ресурсів. Також необхідно проводити роботу щодо розширення розвідки та промислової експлуатації нових родовищ (запасів) мінеральної сировини; необхідно впроваджувати нові форми і методи як ресурсозбереження взагалі, так і заміни традиційних видів ресурсів на нетрадиційні; розробити і наполегливо реалізовувати державну імпортозаміщуючу програму. Така програма повинна забезпечити виробництво на вітчизняних, або спільних з іноземними партнерами підприємствах, продукції, яка в сучасний період імпортується. Ну і звісно ж, необхідно ефективно використовувати усі дозволені міжнародним законодавством і торговельними угодами методи тарифного і нетарифного регулювання (обмеження) небажаного імпорту. Для всієї продукції, що завозиться на ринок країни, необхідно, насамперед: запровадити жорсткі стандарти якості, в тому числі санітарно-ветеринарні норми, а також науково обґрунтовані норми (вимоги) щодо екологічності продукції; запровадити сучасні системи сертифікації продукції а також запровадити механізми квотування та ліцензування продукції.