27 Виховання як формування цілісної особистості.

Критерії вихованості школярів.

Вікові аспекти виховання.

Виховання

– це педаго

гічний процес, спрямований на створення умов для

роз

витку самосвідомості, спонукальної сфери особистості, від

ображення у її

свідомості смислів і мотивів людської діяль

ності, результатом чого є

прагнення (дитини) до оволодіння власною життєдіяльністю. Виховання –

діяльність педагогів-вихователів, спрямована на зміну свідомості, світогляду,

психіки, ціннісних орієнтацій, знань і способів діяльності особистості, що

сприяє її моральному, духов

ному зростанню і вдосконаленню (М.Савчин).

Основні теорії виховання

(О.В. Сухомлинська):

1.

Персоналістичні

теорії:

самовизначення, самореалізація особистості (К. Роджерс, А.Маслоу).

Вихідна позиція: усвідомлення й розвиток по

треб, мотивів; заперечення

директивних методів виховання. 2.

Академічні

теорії

(Ален, Блюм): формування загальнолюдських цінностей, зміст яких

залишається однозначним у будь-якій людській спільноті (чесність,

справедливість, допомога ближньому тощо) Головним завданням виховання

є активне і цілеспрямоване формування

цілісної особистості.

Принципи виховання:

1)

включення особистості у значущі види

діяльності, які обов'язково містять доброчинні дії;

2)

зміни соціальної позиції

особистості в референтній групі;

3)

врахування домінуючої мотивації

особистості в ор

ган

Вікові аспекти виховання молодших школярів:

– мета виховання – цілеспрямована орієнтація дитини

на ситуації особи

-

стісної взаємодії, події, в яких люди є суб'єктами своєї по

ведінки

;

–

основою впливу дорослого є механізм емоцій

ного зараження; Вікові аспекти виховання

підлітків:

–

основне завдання виховання підлітків полягає у забез

печенні

формування внутрішньої позиції дорослої лю

дини, відповідальної за себе та

інших людей;

–

рушійною силою розвитку й виховання є суперечність між прагненнями

підлітка бути дорослим та його реальними можливостями

;

–

сприяння

переорієнтації з норм поведінки та цінностей, характерних для

дітей, на норми та цінності дорослих

28 Психологічна характеристики педагогічної діяльності.

Психологія стилів педагогічної діяльності

Педагогічна діяльність

–

це цілеспрямований виховний та навчальний

вплив учителя на учнів з метою особистісного, інтелектуального та

діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та

самовдосконалення.

Характеристики педагогічної діяльності:

–

поліфункціональність

(

освітню, виховну, розвивальну, соціальну,

психологічну, психогігієнічну функції необхідно реалізовувати одночасно);

–

варіативність

(відсутність однозначної детермінованості подій, безліч

непередбачених обставин вимагають готовності до будь-яких несподіванок,

творчої імпровізації);

–

рефлексія

(безперервна проекція і зіставлення майбутнього, минулого і

теперішнього) інтегративність

(прийняття педагогічних рішень на основі

інтегральної оцінки стану учня як результату взаємодії важливих і зна

чущих

для нього систем);

–

багаторівнева взаємодія

(постійне пізнання ситуацій, дитини, себе,

соціального оточення, умов взає

модії);

–

соціальна відкритість

(

морально усвідо

млена соціальна вимога до

педагогічної місії);

–

цілеспрямованість (формування цілісної особистості);

–

вмотивованість (система спонукань учителя до здійснення педагогічної

діяльності)

Психологія стилів педагогічної діяльності

Сукупність загальних і спеціальних способів роботи, що дає змогу

максимально використовувати цінні якості людини і компенсувати її

недоліки, поєднує в собі стиль педагогічної діяльності.

У педагогічній практиці найпоширеніші такі стилі діяльності педагогів:

1)

емоційно-імпровізаційний.

Педагог, який дотриму

ється його,

орієнтується на процес навчання, нелогічно пояснює новий матеріал,

звертається зазвичай до сильних учнів, опитуючи їх в швидкому темпі, задає

неформальні питання, але надає мало можливості говорити, що усклад

нює

зворотний зв'язок.

2)

емоційно-методичний.

Основними характеристика

ми цього стилю є:

орієнтація на процес і результати нав

чання, адекватне планування освітнього

процесу,

29 едагогічні здібності як умова ефективної педагогічної діяльності.

Структура педагогічних здібностей

Систему педагогічних здібностей утворюють такі здіб

ності

(

В. Крутецький

):

–

дидактичні

–

здібності передавати учням навчаль

ний матеріал доступно,

зрозуміло, викликати у них актив

ні розмірковування, організовувати їхню

самостійну діяль

ність, керувати їх пізнавальною активністю;

–

академічні

–

здібності до певної галузі науки (музи

ки, математики,

фізики, біології, літератури), що є пред

метом викладання вчителя в учбовому

закладі. Здібний педагог добре знає навчальний предмет, глибоко володіє

матеріалом, має до нього стійкий пізнавальний інтерес, здійснює дослід

-

ницьку роботу, постійно знайомиться з новими досягнен

нями у своїй і

суміжних галузях знань;

–

гностичні

–

здібності до швидкого і творчого оволо

діння методами

навчання учнів, пошуку і творення спосо

бів навчання, збору інформації

вчителем про учнів;

–

конструктивні

–

здібності до створення атмосфери співробітництва,

спільної діяльності, чутливість до побудо

ви уроку відповідно до мети

розвитку і саморозвитку учнів, встановлення педагогічно доцільних

стосунків з ними;

–

перцептивні

–

здібності педагога проникати у вну

трішній світ вихованця,

психологічна спостережливість, розуміння особистості учня і його психічних

станів;

30 Психологічні основи роботи вчителя з обдарованими дітьми.

Психологічні основи роботи вчителя з невстигаючими у навчанні

учнями

Обдарованість

–

індивідуальна потенціальна своєрідність задатків

людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі

діяльності.

Обдаровані діти

–

діти, у яких у ранньому віці виявляються

здібності до виконання певних видів діяльності.

Категорії (типи)здібних дітей

Діти з раннім розвитком інтелекту.

Спостерігається швидкий розвиток

загальних здібностей, адаптації до темпу навчання у школі; готовність до

174

розумового навантаження, інтерес до занять; інтелектуальне випередження

своїх однолітків.

Діти із

загальною розумовою обдарованістю.

Спостерігається

здатність

дитини свідомо спрямовувати своє мислення на розв'язування нових завдань

та швидко адаптуватись до нових вимог та умов життя.

Талановиті діти.

Спостерігається середній або високий загальний рівень

розвитку інтелекту, однак схильність до окремих видів наук і видів

діяльності та яскравий вияв здібностей.

Діти з потенційними ознаками обдарованості.

За рівнем розумового

розвитку ці діти не випереджають однолітків, однак виявляють

самостійність, оригінальність думок, добре розвинуті творчі здібності.

Діти зі

спеціальною обдарованістю,

яка може бути літературною,

лінгвістичною (поліглоти), технічною, художньою, спортивною тощо.

Діти з творчою обдарованістю,

що виявляється у креативності,

різноманітних формах творчого переосмислення засвоєних знан

Психологічні основи роботи вчителя з невстигаючими у навчанні учнями

Неуспішність

–

це

невідповідність підготовки учня вимогам змісту освіти,

його комплексна, підсумкова непідготовленість, яка виникає в кінці певного

відрізку навчання (наприкінці чверті, півріччя).

Відставання

співвідноситься з неуспішністю, як частина з цілим. Воно

виявляється у непідготовленості, невиконанні елементів освіченості,

вихованості, розвитку на одному з проміжних етапів навчального процесу.

Причини неуспішності

: 1)

соціальні

–

зниження цінності освіти;

приниження соціальної ролі вчителя як джерела знань; домінування

атмосфери практицизму в деяких школах,

низький рівень матеріальної

забезпеченості деяких родин тощо; 2)

педагогічні –

зумовлені непра

вильною

діяльністю педагогів, батьків, і поведінкою учнів.