8. Візантійська імперія.

У 330р. римський імператор Константин І Великий заснував нову столицю римської імперії Константинополь. Датою створення Східної Рим. Імпер або Візатінтії вважають 395р. коли імператор Феодосій Великий розділив імперію між синами.Візантія була багатонаціональною: греки, сирійці, євреї, єгиптяни.Найбільші міста: Константинополь, Александрія, Антіохія.Вся повнота влади належала василевсу, який не успадковував владу а обирався армією. Його влада була абсолютною та необмеженою. За роки правління Юстиніана І (527-565) Візантія досягла найбільшої могутності. Він прагнув відновити римську імп. у минулих кордонах. У 534 візант армія на чолі з Велизарієм захопила Карфаген а згодом Пн Африку. Проте завершити свій план Юстиніан не зумів. У 7ст. біля кордонів Візантії зявились араби які захопили значні території імперії. З 672р. араби кілька разів на агались захопити Константинополь. У 717р імператор Лев ІІІ Ісавка відбив наступ арабів.Він прагнув створити міцну кінноту. У 726 указ про заборону ікон. У 843 шанувальники ікон перемогли. Для Візантії небезпека арабських завоювань припинилась у 9ст коли розпався Арабський халіфат. Імперія почала відвойовувати свої території і найбільшого успіху досяг Василій ІІ Болгаробієць (976-1025).Візантійська імперія розпалась у 1453р. під ударами турків-сельджуків.

10.Велика хартія вольностей.

Син і спадкоємець Генріха II, Річард І Левове Серце, був героєм Хрестових походів, поетом, пре-красно освіченою людиною, але бездарним політиком. Він проводив життя у постійних мандрах, за десять років свого правління лише десять місяців прожив у Англії і навіть не знав англійської мови. Після загибелі Річарда королівську корону успадкував його молодший брат Іоанн Безземельний. Своєю підступністю, переслідуванням неугодних баронів і нескінченними поборами він викликав не-нависть підданих.

Спроби Іоанна втрутитися у справи церкви викликали конфлікт з папою Інокентієм III. Папа відлучив короля від церкви і загрожував позбавити трону. Переляканий Іоанн відсту-пився, визнав себе васалом папи і дав обіцянку щороку сплачувати йому велику грошову суму. Принизлива угода викликала в Англії обурення. Атмосфера загострилася після поразок англійців у Нормандії, куди, ско-риставшись ситуацією, вторгся французький король Філіпп II Август. За короткий час Іоанн втратив понад половину своїх фран-цузьких володінь. Коли вістка про це до-сягла Англії, барони підняли заколот, їх підтримали духовенство, рицарство і міста. Лондон відчинив перед повстанцями во-рота.

Іоанну Безземельному не залишалось ін-шого, ніж визнати вимоги баронів і 15 червня 1215 р. підписати Велику хартію вольностей. У ній король обіцяв не обмежувати права англійської церкви, не обтяжувати баронів податками, не розорювати народ штрафами, не допускати сваволі королівської влади, опі-куватися торгівлею і не порушувати міських привілеїв.

Основне значення документа полягало в обмеженні королівської влади на користь ве-ликих феодалів. За виконанням його поло-жень стежила виборна Рада баронів, яка в ра-зі порушення Хартії могла оголосити королю війну. Певні гарантії від сваволі влади отри-мали вільні люди. Невипадково вважається, що Хартія заклала підвалини англійської свободи і демократії, стала першим у Європі документом з утвердження прав людини.

Король Іоанн не збирався дотримуватися Хартії. Між ним і баронами почалася війна, але у розпал воєнних дій король помер.