78.Японія 50-80і

Японське "економічне диво". З середини 50-х років почалося п'ятнадцятирічне феноменальне зростання японсь-кої економіки, у результаті якого невпізнанне змінилась як сама Японія, так іїї роль у світі. Темпи економічного зростан-ня країни були найвищими серед держав Заходу. У 1961-1970 pp. вони складали 11% щороку. У 1968 р. Японія посі-ла друге місце у західному світі за обсягом національного валового продукту і вийшла на перше місце з виробництва сталі, кораблів, радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів, копіювальної техніки, фотоапаратури. У 1981 р. стала пер-шою у виробництві легкових автомобілів.

На тлі економічного зростання відбулася політична ста-білізація життя країни. З 1955 р. при владі незмінно пе-ребуває ДЦП, яка у внутрішній політиці дотримується курсу на розвиток ліберальної демократії та соціальне спрямо-ваної економіки, у зовнішній — на співробітництво зі США. Головною опозиційною партією є Соціалістична партія Японії, яка виступає за нейтралітет країни.

Економічна криза 70-х років та її наслідки завдали Япо-нії відчутної шкоди. Уряд і японський бізнес приступили до реалізації програми структурної перебудови економі-ки. Центр ваги було вирішено перенести з енерго-і матеріалоємних галузей у наукоємні, які, попри незначні сировинні та енергетичні затрати, потребують кваліфіко-ваних інженерів та робітників. Реалізація цієї програми спричинила зростання державних витрат та інфляцію. У 1982 р. уряд Японії обрав антиінфляційний курс, ско-рочуючи державні витрати та сприяючи розвитку ринко-вих відносин. Було знижено податки з підприємців, поча-лася приватизація залізниць і телекомунікацій. Зіткнувшись у роки кризи зі спробою багатьох країн обмежити японсь-кий експорт товарів, японський бізнес приступив до екс-порту капіталів, створюючи виробничі потужності в інших країнах. У 80-х роках Японія стала одним із найбільших світових інвесторів, а наприкінці 90-х років опинилась пе-ред загрозою фінансової кризи, яка завдала серйозного удару не лише по самій Японії, а й країнах Далекого Сходу та Південно-Східної Азії.

Криза виявила багато недоліків японської економіки, але знайти дієві ліки для одужання правляча еліта так і не змогла. Країна до сьогодні знаходиться у стані стагнації.

Політичний розвиток Японії. У 70-х роках Японія вступила в смугу труднощів. Оскільки з 1955 р. при вла-ді незмінне перебувала ЛДП, питання про прем'єр-мініст-ра фактично почало вирішуватись не в парламенті, а в са-мій партії. У ній склалося кілька ворогуючих фракцій, які кулуарно вирішували питання складу уряду. Так виник сприятливий грунт для зловживань та корупції. Найбіль-шим скандалом була справа "Локхід", яка закінчилась ареш-том і засудженням прем'єр-міністра Танаки. Це послабило авторитет ЛДП. У 1993 р. суперечки всередині партії ви-кликали розкол, і на парламентських виборах вона зазнала поразки. До влади прийшов блок опозиційних партій. Уряд очолив колишній член ЛДП М. Хосокава. На початку 1996 р. ЛДП повернула собі посаду прем'єр-міністра, але колишньої могутності та авторитету вже не має: для фор-мування уряду вона змушена вступати в коаліції з іншими партіями.

У 80-х роках змінились акценти у зовнішній політиці Японії. У відносинах із СРСР вона зайняла жорсткішу по-зицію. Питання розширення економічних зв'язків тісно по-в'язувалось із вирішенням територіального питання. Япо-нія намагається стати постійним членом Ради Безпеки ООН і відгравати вагомішу роль на світовій арені. Однак Япо-нія проводить обережну зовнішню політику, віддаючи пе-ревагу традиційним зв'язкам.