56.Тетчеризм і рейганоміка

Консервативний кабінет Маргарет Тетчер (1979-1990 pp.). Тетчеризм

Важливим рубежем у післявоєнній історії Англії став 1979 р. До влади повернулися консерватори на чолі з М. Тетчер, першою жінкою, яка за всю довготривалу історію британської державності очолила уряд. Лейбористський кабінет не зміг вирішити економічні проблеми і проводив політику, що вела до зниження ма-теріального рівня життя, заморожування зарплати, зростан-ня цін та інфляції. Наприкінці 70-х років Англію називали хворою людиною Європи. За такої ситуації консерватори визнали за необхідне кардинально повернути вправо. Про-грама Тетчер передбачала курс на різке обмеження держав-ного регулювання, посилення ринкових механізмів і стиму-лювання приватного підприємництва шляхом зменшення податків, боротьбу з інфляцією через скорочення витрат дер-жавного бюджету, приборкання профспілок і насадження культу індивідуалізму. Кабінет М. Тетчер збільшив асигну-вання монополіям, урізав витрати на соціальні потреби з ме-тою сповільнити, а відтак зупинити зростання цін. У соціальній сфері Тетчер застосувала принцип: хто багато за-робляє, тому нічого безплатно вчитися і лікуватися. Держа-ва, на думку прем'єр-міністра, має повернутися до ролі нічного сторожа, звести до мінімуму втручання в економіку. Уряд знизив максимальні ставки податків з корпорацій, створив режим найбільшого сприяння для нових перспек-тивних галузей. Важливе значення для реалізації еко-номічної політики консерваторів мав видобуток північно-морської нафти (на шельфі Північного моря Великобританія щорічно видобуває 80 млн т легкої нафти).

Безжалісна ломка старого -- закриття нерентабельних підприємств, скорочення відомчого апарату, денаціона-лізація державного сектору та інші, на перший погляд, дра-конівські заходи в перші роки перебування торі при владі, призвели до загострення соціальної та політичної ситуації у Великій Британії, погіршення ЇЇ економічного становища. Як. і раніше, високими залишалися темпи інфляції, різко збільшилось безробіття, виросли роздрібні ціни. На думку | жяких аналітиків, Англія почала перетворюватися на друго-розрядну державу. Однак дедалі помітнішим ставало й інше. На 1987 р. частка державного сектору в сукупному валовому продукті зменшилася з 10 до 6,5 %, 25 % самодіяльного насе-лення було зайнято в малому бізнесі. Англія з великими зусиллями, але успішно перебудовувалася. Великі кошти, вкла-дені в переозброєння промисловості, зняття багатьох обмежень у сфері бізнесу стали давати перші результати. Уже з 1985 р. почалося помітне економічне піднесення. Темпи зростання виробництва різко збільшилися (від 0,7 % до 3—4 %). Частка Великої Британії у світовій торгівлі стабілізувалася на рівні 7 %. Актив платіжного балансу в 1986 р. становив 2,3 млрд ф. с., а в 1989 р. активне сальдо досягло 14 млрд ф. с. Такими були наслідки багаторічного правління уряду консерваторів. "Тетчеризм означає, — зауважував один з міністрів кабінету торі, — змусити людей покладатися на самих себе. Маргарет Тетчер — британський еквівалент шерифа з його револьвера-ми, який приборкує Дикий Захід".

Проповідуючи соціальний дарвінізм (кожен за себе, і хай виживає сильніший), консерватори прагнули зробити англійців нацією власників. Безперечно, як і будь-яке явище, тетчеризм мав як свої плюси, так і мінуси. З одного боку — звільнення зайвих робочих рук, а з іншого — чимало "синіх комірців" стали "білими", квартиронаймачі — власниками, в тому числі й муніципальних квартир (1 млн їх було розпро-дано за пільговими цінами). Денаціоналізація державного сектору здійснювалася у такий спосіб, щоб сприяти народ-ному капіталізмові. З 1979 р. кількість власників акцій в Англії перевищила 8 млн чол., тобто кожен третій виборець став акціонером.

Англійське "диво" М. Тетчер трималося на трьох китах: високих банківських ставках, що стримували інфляцію і сти-мулювали іноземні інвестиції; засобах, отриманих від де-націоналізації; доходах від продажу нафти Північного моря. Англійським виборцям хотілося б поєднання соціальної політики лейбористів та економічного курсу консерваторів. Проте поєднати те й інше не судилося навіть знаменитій "залізній леді" - М. Тетчер.

Не менш рішуче діяла М. Тетчер у сфері зовнішньої політики, захищаючи національні інтереси Великої Британії. У 1982 p., анітрохи не вагаючись, вона здійснила військову акцію проти Аргентини, війська якої висадились на Фолк-лендських островах, унаслідок чого там було відновлено британський суверенітет. У фолклендській війні загинули 255 британських солдатів.

Перемога республіканців на виборах 1980 р. "Рейганоміка"

На чергових президентських виборах, що .відбулися 4 листопада 1980 p., переміг Ро-нальд Рейган — представник правого крила Республікансь-кої партії. Колишній кіноактор Голівуду, що знявся у 54 фільмах. У політику новий президент прийшов ще в 1964 р. Мав добрі зв'язки з великим бізнесом.

Економічна політика Р. Рейгана базувалася на програмі "відродження Америки" після неспокійних в економічному плані 70-х років. Ішлося не про радикальне обмеження еко-номічної ролі держави, а лише про перебудову існуючої ре-гулюючої політики, підвищення її ефективності.

Прийняті американською адміністрацією заходи дістали назву "рейганоміки". Вона включала в себе курс на знижен-ня ставок федеральних податків і надання корпораціям ве-ликих податкових та інших пільг, спрямованих, насамперед, на стимулювання капіталовкладень, особливо в наукомісткі галузі, обмеження урядових видатків на соціальні потреби, послаблення державної регламентації підприємницької діяльності, скорочення кількості правил і вимог до виробни-чої та ринкової діяльності, проведення кредитно-грошової політики, спрямованої на подолання інфляції та здійснення установок економічної програми уряду.

Механізм "рейганоміки" звівся до таких моментів: а) при-ватні корпорації, особливо енергетичні, дістали податкові пільги; б) знижено податки на індивідуальні доходи від 5 до 20 %; в) скасовано урядовий контроль за цінами на внутріш-ньому ринку; г) створено сприятливі умови для нарощуван-ня імпорту нафти.

Уже з 1982 р. США почали виходити з кризи. А еко-номіка здійснила найбільш стрімке піднесення за всю після-воєнну американську історію. Характерними для неї були високий рівень виробництва, нові технології. Щорічний приріст у виробництві становив 4 %, інфляція не перевищу-вала 2—4 %. Рівень безробіття у країні зменшився з 12 до 5,65 %. Середньорічний доход американця за роки прези-дентства Рейгана зріс на 9 %. Середньорічний дохід сім'ї із чотирьох осіб сягнув за ЗО тис. дол. До цієї категорії належа-ло 65—68 % усього населення. У 80-ті роки близько третини негритянського населення країни перемістилося до категорії середнього класу. Відбулися значні зміни у структурі найма-ної праці. Наприкінці 80-х років у сфері послуг працювало 75 % самодіяльного населення. Республіканці зміцнили свої позиції всередині країни.

У зовнішній політиці адміністрації Рейгана простежують-ся два етапи: перший — з 1980 по 1985 p., другий — з 1985 по 1988 р. Вони визначалися впливом міжнародного становища і, насамперед, тих зрушень, які після 1985 р. відбулися в Ра-дянському Союзі.

З перших же днів свого президентства Рейган виступив прихильником активізації зовнішньополітичного курсу США, причому в наступальному плані. Виступивши в "ра-кетному конфлікті" з пропозиціями нульового варіанту або контррозміщення американських ракет середнього радіуса дії, Рейган поставив СРСР перед складною дилемою. Не до-бившись прийнятного для обох сторін вирішення проблеми, Рейган у 1982 р. закликав до хрестового походу проти "імперії зла". У 1983 р. почалося розміщення американських ракет "Першинг-2" та "Томагавк" у Західній Європі. 23 бе-резня 1983 р. Рейган оприлюднив плани "стратегічної обо-ронної ініціативи" (СОЇ). Могутня економіка США на повних обертах включилась у гонку озброєнь. Перед комуністичною небезпекою та ядерною загрозою з боку СРСР США вдалося згуртувати навколо себе країни НАТО. Проте незабаром події, що почали відбуватися в СРСР, поступово змінили вектор американської зовнішньої політики. Початок горбачовської перебудови США сприйняли обе-режно, але з оптимізмом. Відбулася серія зустрічей лідерів СРСР і США у Женеві (1985), Рейк'явіку (1986), Вашингтоні (1987), Москві (1988). Зондаж серйозності намірів і зростаю-че взаємодовір'я вивели сторони на епохальне рішення гло-бального характеру — підписання договору про ліквідацію цілого класу найновіших озброєнь: ракет середнього радіуса дії, розміщених у Європі.

Зустрічі на вищому рівні стали регулярним, невід'ємним елементом повсякденної роботи лідерів обох наддержав.