42. Революція 1867-1868 р.Р. В Японії.

Принизливі поступки сьогунського уряду західним державам і слідом за ними погіршення економічного становища країни викликали зрос-тання незадоволення з боку різних верств населення. «Це наш сьогун посіяв насіння всіх нещасть», - ка-зали японці. В країні спалахували селянські повстання, що почастіша-ли в 60-ті роки. Нерідко їх підтри-мувала міська біднота, яка бунтува-ла проти подорожчання рису. Об'єк-тами ненависті найчастіше ставали «варвари» (тобто іноземці).

Опозицію сьогунату — сьогун-ській системі правління — очолили місцеві князі, передусім з південних князівств Сацума і Тьосю. В пошу-ках альтернативи режиму сьогуна-ту вони звернули свої погляди до

Імператора як релігійного символу єдності японської нації.

В 1862 р. князь Сімадзу з князів-ства Сацума увійшов зі своїм саму-райським військом в імператорську столицю м. Кіото, аби продемонстру-вати імператору Комею свої вірно-підданські почуття. Це надихнуло інших князів. В Японії ширився рух під гаслом «Шанування імперато-ра, вигнання варварів». В Сацума самураї вбили англійця, а в Тьосю було обстріляно іноземні судна.

Сьогун намагався маневрувати, підтримав ідею «вигнання вар-варів». Але в нього не було достат-ньо сил і військової техніки, щоб протистояти флотам західних дер-жав. У 1863 р. англійці піддали нищівному бомбардуванню м. Каго-сіму (Сацума), а в 1864 р. об'єдна-ний флот Англії, США, Франції і Голландії - м. Сімоносекі (Тьосю).

В жовтні 1867 р. від імені 15-річного імператора Муцухіто об'єдна-на опозиція поставила сьогуну ви-могу повернути владу «законному правителю». Сьогун на словах пого-дився, а на ділі почав збирати сили для відновлення своєї влади. Але вже на початку 1868 р. його війська зазнали поразки в центрі країни, а восени того самого року — на північному сході. Влітку 1869 р. упала остання твердиня сьогуна на острові Хоккайдо. Влада по всій країні перейшла до рук імпера-торського уряду, створеного 3 січня 1868 р.

За давньою традицією було виб-рано девіз правління нового імпе-ратора. Ним стало «Мейдзі» — «Ос-вічене правління». Таке саме най-менування дістав і період царюван-ня імператора Муцухіто (1867— 1912). А події 1867 -1868 pp. стали називатися «Мейдзі ісін»—рестав-рація Мейдзі. Епоха Мейдзі мала поворотне значення в усій японській історії. А почалася вона з далекосяжних реформ.

Усе майбутнє Японії, її швидкий економічний розвиток і успішна протидія спробам загарбання з боку західних держав залежали від того, наскільки вправно вона прове-де перетворення, засвоїть досвід європейських країн у політичній, економічній і культурній галузях. Уже в березні 1868 р. імператор уро-чисто пообіцяв: «Знання запозичу-ватимуться в усьому світі, і та-ким шляхом підвалини імперії бу-дуть зміцнені».

Першою на черзі була адміністративна реформа, покликана за-безпечити ефективне управління країною. В 1869 р. князі по всій Японії добровільно передали імпе-ратору свої права в князівствах. А через два роки імператор взагалі скасував князівства і поділив краї-ну на префектури, призначивши колишнім князям високі довічні пенсії. Відтак була подолана роз-дробленість Японії. Чиновницький апарат створений був, головним чином, з дисциплінованих, често-любних і освічених самураїв, відда-них імператору.

Вслід за цим було проведено військову реформу. В 1871 р. за-сновано імператорську гвардію, підпорядковану безпосередньо уря-ду. Ав 1872 р. створено збройні сили Японії на основі загальної військо-вої повинності. Хоча того ж року уряд скасував привілеї самурайства і зрівняв у правах усіх громадян, саме самураї утворили офіцерський корпус нової армії, привнісши в неї особливий войовничий дух, основою якого був так званий «кодекс бусі-до», який базувався на безумовній відданості імператору і державі. Організаційно армія будувалася за європейським зразком. У військо-вих академіях викладали англійсь-кі та французькі офіцери.

Та найбільш значущою для долі Японії стала аграрна реформа 1872 - 1873 pp. Скасовувалася власність князів на землю, власни-ками оголошувалися ті, хто фактич-но розпоряджався землею до момен-ту видання закону, в тому числі -селяни-орендарі. Офіційно дозво-лялася купівля-продаж землі. В 1873 р. було запроваджено єдиний державний податок на землю в розмірі 3% від вартості землі. Рефор-ма стимулювала ефективне викори-стання землі й розвиток капіталіз-му європейського зразка.

Серед інших реформ слід відзна-чити: введення загальних для всієї країни судів і законів, оголошення свободи торгівлі й перевезення то-варів, запровадження єдиної валют-ної одиниці - ієни, реорганізацію системи освіти за європейськими нормами. Заохочувалося здобуття освіти за кордоном.