41. Франко-прусська війна

Завершальним етапом об'єднання Німеччини стала франко-прус-ська війна 1870 -1871 pp. 19 лип-ня 1870 р. імператор Наполеон III

оголосив Пруссії війну. Імператор Другої імперії вбачав в Північно-німецькому союзі німецьких держав головного ворога Франції. Ця політи-ка йшла врозріз з намірами Англії. Італія також не збиралася підтримувати Наполеона, який ставив їй пе-решкоди на завершальному етапі об'єднання. Росія, перебуваючи в по-реформеному стані, дотримувалася нейтралітету (невтручання).

Канцлер Німеччини Бісмарк ство-рив усі необхідні умови для війни. Приводом до неї стали престоло-наслідні події в Іспанії. Дипломатич-на служба Бісмарка спровокувала конфлікт, і Франція оголосила війну Німеччині. Розрахунок виявився точ-ним, і Пруссія в очах світової громадсь-кості мала вигляд держави, що оборо-няється. Франція почала активні воєнні дії. Але буквально через кілька днів виявилася повна неготовність Другої імперії до воєнного конфлікту: форти були недобудовані, відсутнє продовольство, шляхи сполучення пе-ребували в жалюгідному стані.

Добре озброєна, маневрена прус-ська армія з 4-го по 6-те серпня завдала перші три поразки, що

дало можливість німцям вторгнути-ся в Лотарингію. Невдоволення у Франції, зумовлене першими не-вдачами, призвело до зміни уряду. Наприкінці серпня 1870 р. пруссь-ка армія почала оточення найбільш мобільних військових формувань Франції. Армія маршала Базена була блокована в районі м. Мец. На допомогу Базену поспішали війська під командуванням генерала Мак-Магона. Прусські війська заступи-ли шлях армії, що поспішала на до-помогу, після чого французи ві-дійшли до м. Седан, що на березі р. Маас.

Прусський генерал Мольтке обі-йшов французів таким чином, що з одного боку вони були закриті рікою, з другого — бельгійським кордоном. 1 вересня 1870 р. поча-лася битва при Седані. За словами очевидців, французи «билися, як леви, і втікали, як зайці». Більша частина французьких військ, не-зважаючи на сильний опір, в паніці відступила. Залишки армії, які ві-дійшли у фортецю Седан, обстрі-лювалися новими артилерійськи-ми гарматами німців. Наполеон III, який перебував у фортеці, наказав вивісити білі прапори і припини-ти вогонь. 2 вересня 1870 р. він підписав капітуляцію. Ця катаст-рофа фактично завершила війну на користь Північнонімецького союзу.

Наступного дня уряд Франції по-відомив Законодавчим зборам про поразку імперської армії при Се-дані, що спровокувало в Парижі на-родне повстання.

4 вересня 1870 р. при величезно-му скупченні народу довкола будин-ку Ратуші було оголошено про по-валення уряду Другої імперії і ство-рення у Франції республіки. Це була Третя республіка в історії країни (Перша - 1793 p., Друга -1848 p.). Почалося формування но-вого уряду, в створенні якого актив-ну роль відіграли представники рес-публіканського напряму і монархі-сти-орлеаністи. Главою нового уря-ду став генерал Трошю.

Франко-прусська війна, розпоча-та Францією, для Німеччини була оборонною. Але поступово її харак-тер змінився. Після поразки під Се-даном війська Північнонімецького союзу продовжували війну, воліючи розчленувати, пограбувати і згань-бити Францію. Бісмарк відмовився йти на перемир'я з урядом респуб-ліки. Нове керівництво Франції дістало назву Уряду Національ-ної оборони.

Останнім оплотом Франції в пері-од франко-прусської війни стало м. Мец. Армія маршала Базена все ще утримувала французьку держа-ву від загибелі. Зі звісткою про про-голошення в Парижі Третьої респуб-ліки Мец практично припинив опір. Маршал Базен від імені Уряду На-ціональної оборони підписав на-прикінці жовтня 1870 р. капітуля-цію. Армія почала здавати зброю. Полонених відправляли в Німеччи-ну. З падінням Меца дорога на Па-риж була відкрита. До кінця осені німці захопили третю частину те-риторії Франції, але навіть у цих умовах можна було вести визвольну війну, закупивши зброю в США. Од-нак уряд відмовлявся вести війну, намагаючись закінчити її шляхом переговорів з Пруссією.

На початку грудня німці почали облогу Парижа. В місті не вистачало продовольства, почався розгул спеку-

ляції. Намагаючись врятувати існу-ючу ситуацію, патріотичні сили Па-рижа в двадцяти округах столиці створили Комітети пильності. Ці органи користувалися довірою робітників, студентів, інтелігенції. Загони Національної гвардії поча-ли закупівлю зброї і продовольства. Але уряд Трошю 28 січня 1871 р. капітулював, здавши німецьким військам столицю Франції.

На початку лютого на неокупо-ваній території в Бордо відбулися вибори до Національних зборів, сформувавши новий .уряд на чолі з істориком і політичним діячем Тьером. В кінці лютого в Парижі він одержав з рук Бісмарка умови майбутнього мирного договору, згідно з яким:

— Франція мала заплатити 5 млрд, франків контрибуції і віддати нім-цям Ельзас і Лотарингію;

— німці отримали право окупува-ти частину території Франції, в тому числі і Париж;

- відхід окупаційної прусської армії з території країни передба-чався в міру виплати контрибуції.

Національні Збори, зважаючи на те, що подальший опір може приве-сти до загибелі тисяч французів, ратифікували умови Бісмарка, і 10 травня 1871 р. у Франкфурті був підписаний мирний договір між Францією і Німецькою імпе-рією.

Частина парижан сприйняла до-говір із німцями як зраду націо-нальних інтересів Франції. Вони вимагали продовження війни до пе-ремоги. В паризьких округах усе частіше почав лунати заклик до створення Комуни, яка могла б пе-ребрати на себе управління держа-вою. Ця тема найбільше обговорю-валася в батальйонах Національної гвардії, в пресі, афішах.

Підштовхував до нових завору-шень і стан економіки: за час війни скоротилося виробництво, в Парижі 32% населення офіційно вважалися безробітними. На думку міських низів, Комуна могла бути єдиним на той час органом, здатним продовжи-ти війну, відбити зовнішню агресію, провести соціальні реформи і позба-вити власності представників монар-хічного ладу і католицької церкви.

На початку березня 1871 р. уряд Тьера переніс засідання Національ-них зборів до Версаля, почав вилу-чати зброю у населення Парижа. Припинена була і оплата Націо-нальної гвардії, загальна кількість формувань якої досягала 266 ба-тальйонів. Від того моменту Націо-нальна гвардія стала центром об'-єднання всіх повстанських сил Па-рижа. Указ Тьєра про роззброєння гвардії від 17 березня став приво-дом до нових заворушень в Парижі. Упродовж усієї ночі, до 8 години ранку 18 березня, силами гвардії і

солдатів урядових військ, які пере-йшли на бік повстанців, один за од-ним захоплювалися округи і квар-тали французької столиці. На на-раді міністрів у другій половині дня було вирішено вивести залишки військ з Парижа у Версаль, До ве-чора столиця була в руках по-встанців. Почалася підготовка до виборів у Комуну, призначених на 22 березня. У перші дні після по-встання Національна гвардія здійснила ряд заходів:

- налагоджена робота державних закладів;

— скасована дія військових судів;

- амністовані (звільнені) полі-тичні в'язні;

- почали виплату жалування дер-жавним службовцям, у тому числі й Національній гвардії;

- надано фінансову допомогу найбільш нужденним родинам Па-рижа;

- проведено наради з представни-ками департаментів Франції про підтримку столиці рештою населен-ня країни.

26 березня 1871 p. відбулися вибори до Ради Комуни, на яких було обрано 103 представники від усіх округів столиці Франції. Пере-важна більшість у Раді належала до просоціалістичних угруповань, прибічників диктатури і захисту республіки від зовнішньої і монар-хічної агресії. Відразу ж після ви-борів почалися перетворення у всіх сферах суспільного життя:

— старі силові структури було за-мінено загонами Національної гвардії;

— виборча система передбачала виборність, звітність усіх служ-бовців перед вищестоящими орга-нами управління;

- заробітна плата службовців прирівнювалася до оплати праці кваліфікованих робітників;

- церква була відокремлена від держави;

— школи й інші загальноосвітні заклади виведені з-під контролю церкви. За словами одного з лідерів Комуни, суть реформи освіти поля-гала у створенні шкіл для дітей усіх громадян незалежно від їхнього соціального становища;

- промислові підприємства, що виробляли продукцію на експорт, були націоналізовані згідно з зако-ном про передачу недіючих під-приємств робітничим асеціаціям. Саме так під владу комунарів по-трапили Луврські збройні май-стерні, Національна паризька дру-карня; всі залізничні компанії були підпорядковані столичній Раді Ко-муни;

— практично на всіх підприєм-ствах запроваджувався 8-годинний робочий день з установленим міні-мумом зарплати;

- для забезпечення управління різними адміністративними служ-бами в Раді Комуни діяло десять робочих комісій;

У процесі формування інститутів управління всередині Паризької комуни утворилося кілька груп, що почали протиборствувати. Спірні питання стосувалися здебільшого соціально-економічної політики: приватної власності, долі Фран-цузького банку тощо. Загострення цієї боротьби посилилося з по-гіршенням становища на фронті. Радикально налаштована Націо-нальна гвардія вимагала утворен-ня Комітету громадського по-рятунку. Опозиція не могла допу-стити створення цього органу, адже це призвело б до диктатури, а про-грама Комуни заперечувала міліта-ризм і загарбницькі війни.

Всі європейські монархії, версальський уряд Тьера й окупаційні німецькі війська, що знаходилися на північному сході країни, готові були знищити республіку в Парижі. Німеччина звільнила більшість військовополонених для створення нової урядової армії, і 2 квітня вер-сальські війська почали наступ на Париж. Воєнні дії з кожним днем набували запеклішого характеру. Версальські війська, які налічува-ли близько 100 тисяч чоловік, знач-но переважали загони Національ-ної гвардії не тільки за чисельністю, а й за якістю. В середині травня урядова армія підійшла до околиць Парижа і почала артилерійський обстріл робітничих кварталів сто-лиці. 21 травня розпочався штурм, що супроводжувався великими по-жежами і масовими розстрілами. За наказом Тьєра війська знищували все, що на їхньому шляху нагадува-ло про революцію. 29 травня закі-нчилося 72-денне існування Кому-ни в Парижі. Останні захисники Комуни були розстріляні на кладо-вищі Пер-Лашез. Всього було розст-ріляно ЗО тисяч комунарів, а 50 ти-сяч потрапили в тюрми і були зас-лані на каторгу. 18 січня 1871 року у Дзеркальному залі Версаля біля Парижа була проголошена Німець-ка імперія, її першим імператором став король Пруссії Вільгельм І.