39.Революція 1848 у Німеччині

До 1848 року в Німеччині склалися передумови революції. Головними вимогами революціонерів стали бо-ротьба проти політичної роздробле-ності німецьких держав та наяв-ності пережитків феодалізму. Деякі німецькі володарі підтримували вимогу об'єднання держави, однак намагались не допустити кривавої революції. Об'єднання, таким чи-ном, могло пройти як «знизу», шля-хом революційного повстання наро-ду і громадянської війни, так і «зго-ри», зусиллями найбільших німець-ких держав. Революційні події почалися в південно-західній і західній частинах Німеччини після того, як наприкінці лютого 1848 року народна демонстрація в Бадені подала до парламенту гер-цогства петицію з вимогами:

— свободи преси і зборів; —запровадження суду присяжних, народної міліції;

- скликання загальнонаціональ-них Установчих зборів.

Під тиском робітників більшу ча-стину вимог було задоволене. Мо-нархи південно-західних і західних німецьких держав, намагаючись не допустити розростання революції, передали владу в руки лібералів в союзі з дворянством. Внаслідок цьо-го революція пішла на спад.

Революційні події в наймо-гугніїшй німецькій державі - Прус-сії —почалися в найбільших промис-лових осередках. З березня 1848 року в Кельні робітники і ремісни-ки, оточивши ратушу, вимагали проведення реформ. Через три дні революційна хвиля прокотилася столицею Пруссії—Берліном. Упро-довж 10 днів у місті відбувалися де-монстрації, які часто переходили у збройні зіткнення з поліцією та військами.

У ніч на 18 березня прусський король Фрідріх-Вільгельм IV ви-дав два укази:

- про скасування цензури;

- про скликання З'єднаного ландтагу (парламенту), обіцяючи дати Пруссії конституцію.

Ця обіцянка не задовольнила по-встанців, відтак вони почали зводи-ти барикади. Зіткнення з королівсь-кою гвардією тривали протягом кількох днів. А коли солдати поча-ли переходити на бік повстанців, ко-роль вимушений був віддати наказ вивести війська із столиці. Незва-жаючи на велику кількість убитих і поранених, революція вочевидь мала успіх. Задля подальшої бо-ротьби з повсталими король нава-жився на політичний компроміс з юнкерством (дворянством) і лібера-лами, потай озброюючи при-бічників монархії. Одночасно 22 бе-резня Фрідріх-Вільгельм IV видав указ про демократичні перетворен-ня, загальне озброєння народу, про запровадження суду присяжних; було створено помірковано-лібе-ральний уряд, який мав встанови-ти конституційну монархію. В окремих державах Німеччини успі-хи революції сприяли піднесенню нащонально-об'єднавчого руху. Го-ловним політичним мотивом руху став заклик до скликання загаль-нонімецьких Установчих зборів. Улітку 1848 року відбулися вибо-ри до загальнонімецьких Установ-чих зборів, Франкфуртського парламенту. В ньому були пред-ставлені багаті підприємці та інте-лігенція - професори, адвокати, літератори. Але німецькі монархи не визнавали цей представницький орган.

Восени 1848 року становище в Пруссії змінилося на користь коро-ля. У листопаді з Берліна до Бран-денбурга були перенесені засідан-ня Установчих зборів, а на почат-ку грудня оприлюднено «подаро-вану» згори Прусську конститу-цію. Ця Конституція, яка загалом зберігала завоювання березневої революції, в тому числі загальне ви-борче право і демократичні свободи, залишила за королем право розпус-кати парламент. На додаток до неї наприкінці травня 1849 року було прийнято новий виборчий закон, згідно з яким усі виборці поділялися на три класи згідно із майновим цензом. Кожен із класів мав право на однакову кількість го-лосів у парламенті, хоча зрозуміло, що класи були неоднаковими за кількістю виборців.

28 березня 1849 року Франкфурт-ський парламент схвалив демокра-тичну Імперську конституцію, однак, беручи приклад із пруссько-го короля, монархи малих німецьких держав відхилили її. У травні по-чався новий етап революцій у Німеч-чині. Започаткувало його повстання у Дрездені на підтримку конституції. Значну роль в організації цього по-встання відіграв російський анархіст М. Бакунін. Упродовж кількох днів війська не могли подолати опір. Потім події перекинулися на Рейнсь-ку провінцію Пруссії. Становище для монархії ускладнилося з почат-ком переходу окремих військових частин на бік повстанців. Король послав для придушення їх регуляр-ну 60-тисячну арміїо, яка знищила останні вогнища революційного опо-ру. До осені 1850 року стало воче-видь зрозумілим, що нового револю-ційного піднесення вже не буде.

Головна проблема тогочасної Німеччини - об'єднання країни -вирішена не була ні революціонера-ми, ні правлячими німецькими во-лодарями.