34. Просвітництво, його основні риси

Із початком розвитку нових сус-пільних відносин формувалася і нова ідеологія, тобто система ідей, уявлень, понять, виявлених у різ-них галузях знань (філософії, етиці, літературі, мистецтві і т. д.), яка повинна була пояснити людям існуючий стан речей в суспільстві з усіма його недоліками, показати перспективи розвитку суспільства і можливі методи досягнення полі-тичних ідеалів.

Ідеологічний наступ на «старий порядок» дістав назву Просвіти-тельства. Філософи, економісти, письменники виступали з передови-ми поглядами, відтак несли освіту в народ, готували його до боротьби з феодально-абсолютистським ладом.

Основоположником Просвіти-тельства вважають Шарля-Луї.

Монтеск'е (1689-1755), вихідця із багатої дворянської родини. У го-ловній своїй праці «Про дух за-конів» Монтеск'е розробив теорію конституційної монархіїта. розпо-ділу гілок влади. Ідеальною формою правління для такої країни, як Франція, він вважав монархію, об-межену конституцією, яка повинна була відбити розподіл влади на три гілки, які врівноважують одна одну: законодавчу (двопалатний парла-мент), виконавчу (король і призна-чувані ним міністри) і судову (не залежну від парламенту і короля). Таким чином філософ сподівався допомогти державі уникнути не-справедливостей деспотизму, який несе абсолютна монархія. Виступа-ючи проти абсолютизму, Монтеск'е проголосив основні принципи де-мократії: свобода слова, преси, зборів, віротерпимість, рівність усіх перед законом. Критикуючи фео-дальні порядки, Монтеск'е відкидав революцію і був прибічником ком-промісу (згоди) між підприємницт-вом і дворянством. До бідних граф Монтеск'е ставився із упереджен-ням, вважаючи, що до влади їх до-пускати не можна.

Справжнім «батьком» і головним представником Просвітительства був Франсуа Аруе (1694 - 1778), який писав під псевдонімом Воль-тер. Син паризького юриста, юний Вольтер відзначався вільнодум-ством і почуттям власної гідності, відтак зазнав чимало прикрощів у житті, зокрема, був ув'язненим у Бастилії (фортеця, потім-в'язниця в Парижі). Вийшовши на волю, Вольтер написав декілька літера-турних творів, які мали величезний успіх - так почалася його літератур-на слава. Він писав поеми, трагедії, вірші, які читачі приймали із захоп-ленням. Проживши три роки в Англії, він постав не тільки як літе-ратор, а й уславився як історик, філософ, публіцист. Великим про-світителем він став тому, що всі свої

твори спрямував проти деспотизму, абсолютистської сваволі, проти фе-одальних порядків.

Вольтер був велетнем і за талан-том, і за суперечливістю в поглядах. Церкву, католицизм він мав за го-ловних ворогів, але наполягав на збереженні релігії для бідних, до яких ставився з недовірою. Полі-тичні погляди Вольтера відзначали-ся поміркованістю — він проповіду-вав реформу влади «згори» і трива-лий час вірив в ідею «освіченого аб-солютизму». Не чужими були для нього і республіканські думки. На-прикінці життя він дійшов виснов-ку, що Францію не омине революція.

Важливою подією розвитку Про-світительства став вихід у світ «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ре-месел». У 1751 - 1780 pp. було ви-дано 35 томів. У цьому виданні, яке поширювало антифеодальну кри-тику на всі галузі знань, брали участь Вольтер, Монтеск'е та бага-то інших учених. Душею і головним організатором цього видання був Дені Дідро (1713 - 1784), який до-тримувався думки, що добрі закони і розумне правління мають створи-ти справедливий суспільний лад.

Вважається, що жоден із фран-цузьких просвітителів не справив такого великого впливу на сучас-ників та на наступні покоління, як Жан-Жак Руссо (1712 -1778). Сек-рет надзвичайної популярності Рус-со полягав у тому, що, на відміну від тих ідеологів, які вважали власність споконвічним, «природним правом» людини, він вбачав у ній найперше порушення цих прав. Однак, твер-дячи, що приватна власність (зок-рема на землю) і породжена нею нерівність є головною причиною усіх суспільних негараздів, Руссо не пропонував знищити приватну власність, а пропонував досягти рівності у володінні нею.

Вже на початковому етапі розвит-ку особливу увагу французького Просвітительства привертає про-блема нової організації суспільства, заснованого на принципах гума-нізму. Це суспільство мало заміни-ти старий порядок. Монтеск'є і Воль-тер вірили в історичний прогрес.

Монтеск'є пропагував конституцій-ну монархію, а Вольтер покладав надії на короля-філософа. Просвітителі-енциклопедисти вважали при-роду людини основою майбутнього розумного ладу. Людина народ-жується вільною, але в умовах фео-далізму перебуває в кайданах, твер-див Руссо. Треба розбити ці кайда-ни, знищивши становий устрій і аб-солютистську державу. Після цього люди мусять добровільно обмежити свою свободу в ім'я «суспільного договору».

XVIII століття у Франції стало ча-сом появи творів комуністів-уто-пістів, які пропонували свій варіант побудови нового суспільства. Так, бідний парафіяльний священик Мельє (1664 -1729) в єдиному своє-му творі «Заповіті» писав про рішу-че знищення абсолютистського по-рядку і будівництво на його улам-ках ідеального суспільства, яке зас-новуватиметься на суспільній влас-ності та обов'язковій праці для всіх. Для цього, гадав Мельє, досить про-світити народ.

Г. Маблі (1709 - 1785) причиною всіх нещасть вважав приватну власність і мріяв про лад, заснова-ний на суспільній власності і пла-новому розподілі продуктів праці. Пропонуючи нові принципи, він різко критикував феодально-абсо-лютистські порядки.

Пошуки просвітителями та інши-ми мислителями способів кращої організації суспільства, їхні погля-ди на соціальні проблеми мали, без-умовно, прогресивне значення, ос-кільки ці погляди утверджували принципи гуманізму.