83.. Суб’єктивне право

Суб'єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.

Ознаки суб'єктивного права:

• можливість певної поведінки;

• можливість, яка належить лише уповноваженому суб'єкту, яка надається для задоволення інтересів уповноваженої особи;

• наявне у правовідносинах;

• є мірою можливої поведінки, порушення якої вважається зловживанням правом;

• існує лише відповідно до юридичних обов'язків;

• встановлюється нормами права;

• забезпечується (гарантується) державою.

Елементами суб'єктивного права є:

1) право на здійснення певних дій (право на власні дії);

2) право вимоги від зобов'язаної особи здійснити певні дії (право на чужі дії);

3) право звертатися до держави за захистом порушеного права (право на дії держави).

84.. Юридичний обов’язок

Юриди́чний обо́в'язок — міра необхідної поведінки особи. Це об'єктивно необхідна та можлива поведінка, котра забезпечує реальність можливостей, наданих суспільством та державою індивіду.

Зміст юридичного обов'язку складають варіанти необхідної поведінки, що слугують гарантією використання наданих суб'єктам можливостей.

Структуру юридичного обов'язку складають чотири елементи:

1.необхідність здійснення певних дій або утримання від них;

2.необхідність суб'єкта відреагувати на законні вимоги, які були звернені до нього управненою стороною;

3.необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право;

4.необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог.

Обов'язки виникають:

1.з закону (в найширшому розумінні);

2.з договору та іншого правочину;

3.з делікту (завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі);

4.з квазідоговору (наприклад, безпідставне збагачення внаслідок банківської помилки тягне за собою обов'язок повернути кошти незважаючи на те, що особа нічого не порушувала і нічого не підписувала);

5.з квазіделікту (наприклад, поховання в чужу могилу);

6.з інших юридичних фактів.

Юридичні обов'язки виконуються у межах, встановлених їх джерелом (договором, законом тощо).

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством» (Стаття 19 Конституції України).

Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

85. Юридичні факти та їх класифікація

Юридичні факти — це життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі.

Юридичний факт — передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права (у даному разі — смерть спадкодавця).

Класифікація юридичних фактів

Юридичні факти розподіляються на діяння та події.

Діяння — вольові акти поведінки людей:

зовнішнє вираження їх волі та свідомості (дії), або пасивна поведінка, що не має зовнішнього вираження (бездіяльність);

Діяння також можуть бути

правомірними;неправомірними.

Події — такі юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб'єктів права (наприклад, досягнення особою певного віку).

Юридичні факти, крім того, класифікуються за іншою ознакою:

правотворчі — юридичні факти, з якими норми права пов'язує виникнення правовідносин (наприклад, наказ ректора про зарахування абітурієнта К. до вузу).

правозмінні — юридичні факти, з якими норми права пов'язує зміна правовідносин (наприклад, наказ ректора про переведення студента К. з очної на заочну форму навчання);

правоскасувальні — юридичні факти, з якими норми права пов'язує припинення правовідносин (наприклад, наказ ректора про видачу студенту К. диплома про закінчення вузу).

Слід зважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правотворчим, правозмінним, правоскасувальним для суб'єктів, які є сторонами у правовідносинах.