40. Особливості розвитку мистецтва хх ст.

Перша світова війна і післявоєнна нестабільність призвели до того‚ що світ утратив гармонійність і раціональність в очах художників‚ його реалістичне відбиття начебто втрачало сенс. Сталася зміна в розумінні художника. Вона полягала не в адекватному відображенні світу‚ а у виявленні художником його бачення світу. А таке розуміння світу могло звестися‚ наприклад‚ до певного співвідношення ліній та геометричних фігур. Такий вид живопису отримав назву абстракціонізму. Засновником його був російський художник Василь Кандинський. Сюрреалісти на чолі з Сальвадором Далі намагалися зобразити ірраціональний світ. На їхніх картинах‚ на відміну від картин абстракціоністів‚ присутні предмети‚ що їх можна пізнати‚ але інколи вони дивно виглядають і знаходяться в незвичайних композиціях‚ як у сновидіннях.

Модернізм — основний напрям мистецтва 20-30-х рр.‚ що характеризувався розривом з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва. Зародився тоді ж‚ охопив усі види творчості. Художники-модерністи Е.Кірхнер‚ Д.Енсор‚ Е.Мунк‚ Е.Нольде‚ В.Кандинський‚ П.Клес‚ О.Кокошка пропонували інтуїтивізм та автоматизм у творчому процесі — використання фізичних властивостей геометричних фігур і кольору, відмову від ілюзій простору‚ деформацію предметів у зображенні‚ символів, суб’єктивізм у змісті.

Двадцяте століття дало небувало строкату і різноманітну картину розвитку мистецтва, що повною мірою відповідає експериментаторському характерові духовного життя епохи. оява в останній третині XIX ст. суб'єктивізму в мистецтві стимулювало пошук альтернативи як академізмові, так і критичному реалізмові. Нею став імпресіонізмщо виник спочатку в живописі (Е. Мане, К. Моне, О. Ренуар, Е. Дега, А. Сислей, К. Писарро й ін.), а потім поширився в інших видах мистецтва – у літературі, музиці, театрі.

Символізм (франц. symbolisme від греч. symbolon – знак, символ) – літературно-художній напрямок у європейському мистецтві, що склався в 1860 – 70-х рр. у творчості французьких поетів П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме та ін. Основні риси символізму – інтуїтивне збагнення світової єдності через виявлення символічних відповідностей і аналогій; віра в близькість внутрішнього духовного життя художника до деміургічного акта Створення світу.

У 1907 р. складається кубізм (франц. cubisme, від слова – куб) (П. Пікассо (1881 – 1973), Ж. Брак (1882 – 1963), Х. Гріс (1887 – 1927), письменники                 Г. Аполлінер, Г. Стайн і ін.). Він був маніфестацією розриву з традицією ілюзіоністичного зображення, що склалася ще в епоху Відродження і безроздільно панувала в європейському мистецтві Нового часу. Логічним завершенням експериментів з формою стала поява в 1910 – 1913 рр. т. зв. безпредметного мистецтва. Хронологічно першим його напрямком був абстракціонізм (від лат. abstractio – відволікання), Це – плин в образотворчому мистецтві, що принципово відмовився від будь-яких ознак зображення видимих предметів (В.В. Кандинський, П. Клеє та ін.).

З появою безпредметного мистецтва остаточно оформилося явище, що одержало в історії культури XX ст. назву авангардизму (франц. avantgardisme, від avant – вперед і garde – варта). Авангардизм – узагальнене умовне найменування художнього руху XX ст., для якого характерний розрив з попередньою традицією створення реалістичного художнього образа. Реалістичні тенденції мистецтва XX ст. характеризуються пошуками нових образних рішень і засобів художньої виразності, зокрема, і тих, котрі в "експериментальному порядку" напрацьовували представники безпредметного мистецтва. Найбільш відомим серед них є сюрреалізм (франц. surrealisme – надреалізм). Він виник у середині 1920-х рр. у літературі, кінематографі, театрі, образотворчому мистецтві (М. Ернст (1891 – 1978), Х. Міро (1893 – 1983), М. Дюшан (1887 – 1968), С. Далі (1904 – 1989), Р. Магритт (1898 – 1967) і ін.). У концепції сюрреалізму втілилося продовження традицій романтичного й анархічного бунтарства проти вихолощених сучасною цивілізацією духовних цінностей, проти плоскої обивательської розумової розсудливості.