17. Міф у літературі хХст.

• Самоіндифікація особистості

• Художній прийом і прийом світовідчуття

• Нове осмислення світу

• Універсальна поетична мова, яка пояснює сучасний світ

• Міф як інструмент художньої модернізації матеріалу і як своєрідна модель світу

• Логічна і психологічна своєрідність

• Відродження національних міфів характерних для ти х культур,де постає проблема збереження культурної автентичності

• На основі інтерпретованого минулого – проекти майбутнього

Міфологізм у літературі ХХ століття виявився у поезії (Еліот, Йетс, Паунд та інших.), в драмі (Ануй, Клодель, Кокто, Жироду, Про " Ніл та інших.) і особливо у повісті та й романі (Т.Манн, Джойс, Моравиа, Кірш, Носсак, Хартлауб, Бойхлер, Брох, Лангезер, Фриш, Апдайк, Куайн, Бахман, Меррил, Карпентер, Аргедас, Астуриас, Маркес, Булгаков). оскільки в XIX столітті роман на відміну від драми та лірики майже ніколи не ставав полем міфологізування. Творчість Т. Манна. Реалізм першої половини XX століття, його філософське наповнення. Міфологічне начало як новий рівень осмислення дійсності, що дозволяє усвідомити закони людського буття. “Чарівна гора” Т. Манна — авторський міф про людину, життєві випробування.

18. Джеймс Августин Алоїзій Джойс— ірландський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших письменників двадцятого століття(модернізм). Здобув загальне визнання завдяки своєму монументальному роману-міф «Улісс» (1922). Здобувши вищу освіту в Дублінському університетському коледжі, письменник, вже опублікував кілька віршів і есеїв, їде в Париж, де також зазнає фінансових труднощів, працюючи то вчителем, то журналістом. Важкі роки своєї молодості Джойс згадує в романах «Улісс», «Портрет художника в Юності» і в деяких новелах циклу «Дублінці», наділяючи автобіографічними рисами особистість свого ліричного героя Стівена Дедала .. Джойс не писав утопій, він був іншим.

19. Особливості розвитку реалізму в літературі хх ст

Реалізм— літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ . Створився в сер. 19 ст. як літ. напрямВзагалі, слід зауважити, що митці-реалісти приділяють спостереженню величезну увагу. Реаліст покликаний заглиблюватися в суть самого явища, осмислю¬ючи його Головним же в реалістич¬ній типізації завжди залишається гармонійне сполучення абстрактного, загального з конкретним, індивідуальним.Історичні обставини, в яких живе й діє герой, впливають на нього, мотивуючи певні його вчинки.Основний тип роману- соціальний і соц.-псих. (19-20ст.)20 ст. – історичний, сатиричний, псих. Роман Письменники – реалісти розширюють свої твори згідно зі змінами світу; з»являється нова проблематика. ( Еліот: « Ускладнені форми передають ускладненість світу»)Простором стає всесвіт, безмежністьНові різновиди романного жанру _ епічний цикл романів: 9 р. – Голcуорсі, 20 – Золя

Проти реалізму Семюел Беккет писав про те, що письменники-реалісти «пригнічені соціальною пам'яттю»; вони неспроможні збагнути «абсурду людського життя», який не піддається вузькосоціальному тлумаченню.

Представники: А. Франса та Р. Роллана, Ф. Моріака та Веркора, англійців Дж. Ґолсуорсі та Г. Веллса, Б. Шоу та Г. Ґріна, німецьких письменників Л. Фейхтвангера та братів Т. і Г. Маннів, Е. М. Ремарка та Г. Бьолля, американсь¬ких митців Т. Драйзера та Е. Гемінгвея, В. Фолкнера та Дж. Стейнбека.