42 Поняття постмодернізму. Постмодернізм у сучасній літературі

Постмодернізм – (сучасний, найновіший) - світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліт­тя XX ст. змінив модернізм, головними рисами якого є показ зруйнованої свідомості, деформованої дійсності, задушливої атмосфери епохи.

Серед перших виразно постмодерністських творів — романи У. Еко «Ім'я троянди», П. Зюскінда «Запахи», Д. Апдайка «Версія Роджерса», Томаса Пінчона «Веселка гравітації», Пауло Коельо “Щоденник мага”, “Алхімік”,

Постмодернізм розвивається у жанрах: фантастичної притчі, роману-сповіді, антиутопії, оповідання, міфологічної повісті, соціально-філософського і соціально-психологічного роману та ін. Жанрові форми можуть поєднуватись, відкриваючи нові художні структури.

Риси постмодернізму:

• культ незалежної особистості;

• потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

• прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;

• бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

• використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати увагу на ненор­мальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності спосо­бу життя;

• зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класици­стичний та сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, ді­ловий та ін.);

• суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

• сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети лі­тератури попередніх епох;

• запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композицій­ному, а й на образному, мовному рівнях;

• присутність образу оповідача;

• іронічність та пародійність.

Чинники розвитку постмодернізму в сучасній художній літературі:

• Соціоісторичні – постмодерн. нині сприймається як багатомірна структура, а орієнтація на ідеї Розуму в умовах цієї структури означає перехід на позиції універсального гуманізму, що охоплює все людство. «Нове» розуміння істини дозволило поставити перед кожною людиною за­вдання обов'язково взяти до уваги інші культурні тради­ції, світоглядні орієнтири, духовні світи інших людей. Постмодернізм набув поши­рення у психоаналізі. У літературі це виявляється як тотальне висміювання, розчарування в традиційнихцінностях та ідеалах. Ніхто не має монополії на добро, на справедливість, на влашту­вання чужого щастя

• Культурно-філософські-, постмодернізм відображає відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Сучас­ний світ — це варіювання та співіснування всіх — і най­давніших, і новітніх форм буття. Постмодернізм як напрям у сучасному літера­турознавстві спирається на теорію і практику структу­ралізму, що оперує понят­тями: «світ як хаос», «світ як текст», «інтертекстуальність », « криза авторитетів », «авторська маска», «подвій­ний код», «пастиш» (твір як самопародія). Література не є відображенням дійсності, а переказом міфів, що іс­нують у віртуальній реально­сті.. «Ми живемо в епоху, коли всі слова вже сказані»

• Естетичні- Для наукової естетики позаісторичне тлума­чення літературних явищ, заперечення зв'язків літератури з конкретною історич­ною дійсністю є непри­йнятним. Проте вона використовує окремі підходи і прийоми вивчення літератури, запропоновані теорети­ками постмодернізму, зокрема структуруван-ня твору, інтертексту-альні зв'язки, елементи міфопоетики тощо