38. Французька література другої половини хх ст.

Літературний процес у французькій літературі був перерваний подіями Другої світової війни. Уроки фашистської окупації Франції виникає велика підпільна література. У маніфесті «полуночного издательства» (1942),написаному П.де Лескюром (1891-1963), проголошувалася рішучість протистоятиокупантам. У видавництві до 1945 було опубліковано 40 книг письменників Опору, серед яких: «Авіньйонські коханці» Е.Тріоле, «Чорний зошит» Ф.Моріака, «Мертвий час» К.Авліна, «Шлях через лихо» Ж.Маритен, «Паноптикум» Л.Арагона, «Тридцять три сонети», створені в в'язниці Ж.Кассу та ін. Розвивається підпільний друк: літературнащотижнева газета «Ле Леттр франсез» (1942-1972), журнал «резистанс» і «ЛяПанси лібр» (під керівництвом Ж.Декура, 1910-1942; Ж.Полана, 1884-1968). Увересні 1942 з'явився маніфест Національного фронту письменників, написаний Ж.Декуром.У 1941 зародилася «рошфорска школа» поетів (Ж.Буйе, р 1912. Р ГіКаду, 1920-1951;. М.Жакоба, 1876-1944; П.Реверді, 1889-1960), стверджувала всвоїй декларації необхідність захисту поезії , принцип зближення поетів поза ідеологіями. З Опором пов'язана творчість А. де Сент-Екзюпері (1900-1944), військового льотчика: Планета людей, 1939; Військовий льотчик, 1942, Маленькийпринц, 1943. Звільнення Парижа 25 серпня 1944 стало сигналом для початку поступовоговідродження культурного життя Франції. Хроніка 1944-1945-1946 зазначає розмежування в письменницькому середовищі. Кінець 1940-х пов'язаний з катастрофою повоєнних надій, на поч. 1950-х поширюється відчуття внутрішньої кризи. Знаковим стає розрив Сартра і Камю після виходу з-під пера останнього Бунтуючої людини (1951). На авансцену виходить «алітература» (Сучасна алітература (1958) К.Моріака, «Новий роман» отримав розвиток в новішому романі, пов'язаному насамперед з літераторами групи «Тель кель», об'єднаної навколо журналу з аналогічною назвою (виходить з 1960 р.).

Важливим феноменом літературної ситуації цього періоду стала чітка орієнтаціяписьменника на читацьку групу: «неороманістів» на елітарну,інших нанедосвідчену. Серед перехідних явищ - сімейний роман А.Труайя (нар. 1911) (Сім'яЕглетьер, 1965-1967) і цикл історичних романів М.Дрюона (нар. 1918) (Проклятікоролі, 1955-1960.У центрі традиційного роману, як і раніше залишається людина в її взаєминах зі світом, а в основі оповіді - розповідна «історія». Популярним стає жанр автобіографії  Ф.Моріак; трилогія Ж.Гріна експериментує з архаїчної поетикою, залишаючись вірним, як і Рубо, любовної темі

39 Особливість розвитку німецької літератури у 2-й половині XX століття

1945 - 1949 рр. - Друга світова війна. Період "нульового пункту": антифашистська тенденція, проблеми війни. Дві теоретичні праці на дану тематику: К Ясперс «Питання вини» і Ґ. Грасса «Траєкторією краба»

Провідний напрям в літературі цього періоду - реалізм

Представники – Н. Закс, Т. Манн, Е. Ремарк, Г. Гессе, А. Зегер, Б. Серед них можна виділити Бертольда Брехта, який став засновником Берлінського театру. Ще одна течія, хоча і незначна - "внутрішній опір", представником якої є Анна Зегерс («Сьомий хрест» 1947, «Мертві залишаються молодими» 1949р.)

• Заглиблення в психологію людини, філософічність, ускладненість форм

• Зіставлення різних ідей часу, порушення балансу між добром і злом.

• Розвиток публіцистики, жанру есе. Поезія цього періоду була адресована широкому колу читачів і набула пісенної форми. Центральною темою літератури стала тема відповідальності, духовного відродження, "двох Німеччин". Провідним художнім методом виявився реалізм. Найбільша трагедія – війна. Заперечення війни і мілітаризму.

Анна Зегерс (реалістична літ-ра Східної Німеччини). Твори - «Оцінена голова», «Шлях через лютий», «Сьомий хрест», «Прогулянка мертвих дівчат» А.Зегерс зобразила широку картину життя гітлерівської Німеччини: концтабори, тотальне шпигунство, трагедію ошуканого й обдуреного народу. Особливе значення в оповіданнях набувають людська пам′ять, роздуми автора про долю своєї батьківщини і свого народу, любов до людини. Наголошення на тому, що кожна людина має пройти свій шлях так, щоб лишитися гідною звання людини.

Група 47 (6 вересня 1947)

Учасники: Генріх Бьолль, Інгеборг Бахман, Ґюнтер Грасс, Зігфрид Ленц, Пауль Целан. Одним із засновників був Ганс Ріхтер. Завданням групи було дискутувати, писати, виговорюватися. В їхній творчості домінують теми непереборного минулого та сучасного, відсутність дому. Програмними творами групи 47 стали:

-1986 - «У поселенні метеликів» - мемуари, 21 портрет учасників Групи 47

- вірш «Фуга смерті» Пауля Целана

Генріх Бьолль - Лауреат Нобелівської премії .У творах зобразив - часом у сатиричній формі - Німеччину під час Другої світової війни і в повоєнний період. Твори - «Поїзд точно за розкладом, «Де ти був, Адаме?», «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» .Авторська манера письменника зорієнтована на відродження німецької мови нацистського режиму. Він виступив проти війни. Риса творчості – гуманізм, найвища цінність – людина і людське життя.