1.Провідні літературні течії та напрями в західноєвропейських літературах останньої третини ХІХ ст. Остання третина 19 ст: · Велика кількість змін · Прискорився економічний розвиток країн · Розвиваються точні природні науки · Велика кількість відкриттів · Розвиток філософії

· Велика увага до проблем моралі Декаданс –найважливіше явище настрою кінця 19 ст. це комплекс умонастроїв кінця 19ст(песимізм, розчарування, зневіра)Охопив письменників різних літературних періодів. Декадентами стали представники нереалістичного напряму. Вони намагалися оновити літературу.Представниками були символісти і представники естетизму. Напрями: 1)провідні – продовжує розвиватися реалізм(залишається провідним і до сьогодні), натуралізм, неоромантизм. 2)пов*язані з декадансом – символізм у франц. Літературі, естетизм в англ.. літературі. Жанри: Поетичні, ліричні, ліро-епічні, поема, поезія, проза, мала проза, роман(особливо історичний роман) Кінець 19ст – розквіт жанрів малої прози. Розвиваються різні види новел, оповідань, є детективні оповідання, розвивається періодика. Поезія – це територія експериментаторства на той час.Перебуває в пошуках форми і змісту. Розвиваються і драматичні жанри. Драматургія того часу не давала серйозної проблематики, розвиваються легкі жанри, тому в останню третину відбулась театральна реформа, оновлення жанру, поява нової драматургії.

2.Особливості розвитку реалізму в другій половині ХІХ ст.Творчість Флобера Реалізм: · Зазнав значних змін, що визначаються впливом філософської концепції цього періоду, особливо філософського позитивізму · Властивий гострий критицизм, що і є основною рисою · Блискуче продемонстрував залежність людини від соціологічних, економічних та фізіологічних обставин · Показує механізм утиску людської особистості · Критицизм здійснюється лише тоді, коли віримо, що щось можна виправити · Реалісти сер.19ст були соціальними оптимістами, бо вірили, що світ можна змінити на краще · Наприкінці століття – розчарування, звідси і декаданс, тому звужується простір: зосередження на приватному просторі людини(соц..-псих .роман) · Провідний жанр – роман, особливо соціально – психологічний · Розвивається соц.-псих. драматургія в межах реалізму: Генріх Ібсен, Бернард Шоу  Представники: Франція: Гюстав Флобер, Гі де Мопасан, Анатоль Франс; Англія: Томас Гарді, Джордж Мередіт; Америка: Джек Лондон, Теодор Драйзер

Естетичні погляди Флобера: * винайшов нові прийоми зображення дійсності та моральної суті тогочасного суспільства; * залишався прихильником справжнього реалізму; * поєднав трагічний і комічний плани, з глибоким психологізмом створив переконливу картину бездуховності суспільства, у якому вульгарності та повсякденності нічого не протистояло; * прийшов до висновку, що в житті не було і не могло бути нічого прекрасного, вирватися із сірості неможливо ні за допомогою мрій, ні за допомогою кохання; * цінував форму ( без особистісний принцип); * викривав вульгарне і повсякденне в буржуазному суспільстві; * вважав, що у його світі щасливий той, хто не мав ні моральних принципів, ні високих поривів; * часто автор не виводив на сторінках романів жодного позитивного героя («Пані Боварі»), і таким чином, не нав’язував читачеві можливого вирішення конфлікту; * створив так звану «об’єктивну манеру» оповіді у реалістичній літературі; * не поділяв об’єкти художнього зображення на «вищі» і «нижчі», вважаючи, що найвульгарніший матеріал під пером талановитого митця випромінював красу, адже естетичний ідеал у мистецтві не мав нічого спільного з ідеалом етичним.

3.Натуралізм кін 19ст. Е.Золя · Країною, в якій зародився натуралізм, де були закладені його теоретичні основи, яка надала найкращі зразки, є Франція · Період 70-90 рр 19 ст. · 70рр – поява статей Емілі Золі, що є теорією натуралізму · Намагались перенести методологію дослідження природничих наук в сферу соціально- психологічну, в сферу людини · Іпполіт Тен переніс позитивістські ідеї в сферу естетики, був вчителем Еміля Золі · Еміль Золя написав Статтю «Іпполіт Тен як митець»  · Твір мистецтва – це шматок дійсності, побачений крізь темперамент · Еміль Золя пише збірку статей у 70 рр, яка називається «експериментальний роман», де зокрема однойменна стаття ц теорія натуралізму з Емілем Золею · «Єдиний шлях пізнання людини – науковий» за Золею · «Фізіологія сама колись пояснить нам механізм пристрасті» · Аналізував вступ до медицини.

4. Естетизм в англійській літературі останньої третини 19 ст. Творчість о.Вайльда

В літературі естетизм — тенденція в англійській літературі, яка сформувалася наприкінці 19 століття під впливом ідей Джона Рескіна(«зв’язок краси і правди») та Волтера Пейтера(«нариси з історії ренесансу»)

Найяскравішим представником естетизму став Оскар Уайльд, який вважав, що мистецтво живе своїм життям незалежно від дійсності і тому перебуває в опозиції до свого часу, що життя наслідує мистецтво, а не навпаки, що «немає книжок моральних або аморальних, є книжки добре написані або погано написані». Эстетизм звертається до гедонізму, прагнення радіти життю і красі. Гедонізм як естетична позиція, яка проголошувала насолоду вищим благом.Основу вчення естетів становить створення чистого мистецтва, самоцінного. Мета мистецтва – відбиток і відтворення прекрасного. Мистецтво повинне служити в ім’я окремої особистості, не обтяжене моралізаторством і порожнім дидактизмом. Звідси випливає, що мистецтво неможливо без добре розвиненої фантазії і уяви, інакше відображатиме нудну буденність, яку дуже легко передбачити. Эстетизм часто пов’язує мистецтво із музикою. Мистецтво на повиненне переслідувати ніяких цілей, і тому основним гаслом естетів є “ Мистецтво для Мистецтва “

Постійними темами є :мотиви небуття і смерть, туга за духовними цінностями і ідеалами, розчарування, незадоволеність побутом, існуючим життям.

Оскар Вайльд - найяскравіший представник естетизму.

-вважав,що не мистецтво наслідує життя,а життя наслідує мистецтво.

-суб’єктивне осмислення світу у своїй творчості.

- погляди майбутнього письменника формувалися в батьківському домі: тут же влаштовувалися поетичні вечори, дім відвідували цікаві, творчо обдаровані люди.

- Принцом Парадоксу називали англійського письменника Оскара Уайльда ще за життя. Парадоксальним є вже те, що донині в різних англійських виданнях співіснують дві дати народження Уайльда Оскара Фінгала О'Флаерті Уїлса: 1854 та 1856 рік. Ще підлітком Оскар мав власний погляд на все, що його оточувало, мужньо демонстрував свою позицію, навіть якщо вона суперечила загальновизнаній.

« занепад мистецької брехні»

«перо,олівець,отрута»

«передмова доріана грея»

-він доводить,що мистецтво вічне.

-краса і мораль- «гранатовий будиночок», «щасливий принц»

-«ідеальний чоловік», «як важливо бути серйозним», «соломея(єванг. сюжет)»

5.Символізм в західноєвропейських літ. кін.19 ст. поняття двосвіття,співучасть між письменником та читачем.

Символізм — літературно-мистецький напрям кінця ХІХ — початку ХХ ст., основоположники якого, базуючись на ідеалістичній філософії Шопенгауера, «теорії несвідомого» Едуарда Гартмана і поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. -символ-натяк на емоцію.

-художня творчість на асоціативному ряді- співвітчутність письменника з читачем.

-ключові символи – лебідь-самотність корабель-наснаги(Рембо)

троянда-кохання,жінка(Бодлер)

-поняття двосвіття-повсякденний світ-світ емоцій.

-завдання-не показати світ,а натякнути на нього(творчі прозріння митця).

-поезія стає багатшою,увага ритміці слова(асоціативний ряд кольору,форми,звуку),мелодійність мови.

Представники:

-Бодлер «квіти зла»

-Лотреамон «пісні мальдорора»

-Верлен- характерна музичність- «добра пісня», «романси без слів», мудрість», «колись інедавно»- переповнені смутком,мотив самотностіЄ,трагічна приреченість.

-Рембо- більшість творів білим віршем «осяяння», перебування в пеклі».