1.3. Ресурсно-рекреаційний паспорт Сумської області
Сумське Полісся розташоване на півночі області і займає східну частину Новгород-Сіверського Полісся. Його межею на заході є адміністративний кордон між Чернігівською та Сумською областями, на півночі та сході державний кордон між Україною та Росією, тут Сумщина межує з Брянською областю Російської Федерації. Південна межа Сумського Полісся проходить по умовній лінії с. Алтинівка (Кролевецький район) - м. Кролевець - с. Дубовичі (Кролевецький район) - с. Шевченкове - с. Береза - с. Пустогород (всі три останніх села Глухівського району).
В адміністративному відношенні територія дослідження знаходиться в межах п’яти північних районів Сумської області, а саме: Середино-Будського, Ямпільського, Шосткинського (повністю) а також Кролевецького та Глухівського (північна частина цих районів). Загальна площа регіону становить 4 тис. км2, що складає 17% від площі всієї області [4, с.15].
Регіон має зручне транспортно-географічне положення. По його території проходять важливі залізничні магістралі, що зв’язують Сумщину з багатьма країнами Близького та Далекого Зарубіжжя.
В цілому ж вигідне географічне положення Сумського Полісся є важливою передумовою розвитку його рекреаційного господарства. В перспективі воно сприятиме формуванню в межах Сіверщини потужних територіально-рекреаційних комплексів.
У фізико-географічному відношенні Сумське Полісся розташоване на крайньому сході Поліської низовини та на зниженому схилі Середньоросійської височини. В географічній літературі цей регіон України відомий ще як Новгород-Сіверське Полісся, що є природною областю Поліської ( мішано - лісової) фізико-географічної провінції.
Ця місцевість характеризується низовинним рельєфом, що сформувався за участю водно-льодовикових та алювіальних відкладів. Низовинні рівнини розвинуті переважно в долинах рік. Абсолютні висоти різняться в межах 125 - 210 м.
Глибина залягання кристалічного фундаменту від 150 м в районі Зноб-Новгородське до 700-800 м в районі Алтинівки.
Для Сумського Полісся характерна густа річкова сітка. Найбільшою рікою краю є р. Десна. Ріка протікає в широкій мальовничій долині. Русло її звивисте, шириною 70-100 м, дно піщане, подекуди сильно замулене.
Заплава Десни дуже заболочена. На ній багато рукавів, озер, стариць.
З інших річок Сумського Полісся виділяються Івотка (довжина в межах області 81 км, Знобівка (75 км), Шостка (56 км), Свига (50 км), Есмань (48 км) [24, с.32].
Відстань від обласного центру до столиці України – м. Києва залізницею становить 350км, шосейними шляхами – 366км. Транспортна мережа загального користування включає 791км експлуатаційної довжини залізничних колій, 7,3 тис. км автомобільних доріг.
Через область проходить міждержавна автомагістраль Київ – Москва, залізничні магістралі: Київ – Москва, Київ – Харків, Дніпропетровськ – Санкт – Петербург. Великі залізничні вузли: Конотоп, Ворожба, Смородино, Суми, Хутір –Михайлівський [44, с.12]
Тож територія Сумщини транспортно доступна для туристів. У перспективі економічного розвитку області – оновлення усіх видів транспорту, підвищення технічного стану автодоріг, розширення мережі автобусних маршрутів у сільській місцевості, що дасть можливість для розвитку сільського туризму.
Вибір та оцінка території для організації масового відпочинку у великій мірі залежить від її природних умов. Особливе місце при цьому займають ландшафтні ресурси. Основою ландшафтних рекреаційних ресурсів є ліси, луки, водні угіддя, рельєф. Висока лісистість і мальовничість ландшафтів Сумського Полісся, наявність унікальних ділянок незайманої природи сприяли створенню тут природно-заповідних територій (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Перелік територій та об’єктів природно-заповідного фонду Сумського Полісся (станом на 01.01.2012р.)
Ландшафти моренно-зандрових рівнин з липовими суборами і судібровами займають північну та східну частини Середино-Будського району. Тут, на базі Старогутського ландшафтного заказника в 1999 році був створений Деснянсько-Старогутський національний природний парк. Площа парку становить понад 16,2 тис. га.
У територію парку входять також землі західної частини району, що розташовані на лівобережжі р. Десни в її заплаві та надзаплавних терасах долини.
На цих землях створено заповідну зону, де охороняються рідкісні, зникаючі та типові для Полісся угрупування рослин, які занесені до Червоної книги України. У цій зоні забороняється будь-яке втручання у природний хід розвитку середовища.
У рекреаційній зоні створюються об’єкти стаціонарної рекреації (існуючі та проектовані бази і будинки відпочинку, наметові містечка, човнові станції, причали, а також місця тимчасового відпочинку на берегах водойм.
Рекреаційні об’єкти між собою будуть зв’язуватись пішохідними, велосипедними, кінними і гужовими доріжками, стежками, туристичними і човновими маршрутами. Ширина зони вздовж стежок, доріжок, маршрутів буде досягати від 50 до 200 м. У межах рекреаційної зони будуть проводитись традиційні види господарського використання земель.
Східну частину національного парку займає великий лісовий масив Старогутський. Лісистість на цій ділянці парку досягає 88%. Панівними тут є соснові насадження [40, с.28].
Найбільш активною зоною рекреації Придеснянської терасової рівнини по праву вважається лісистий район, розташований в 3 км на захід від села Пирогівка.
Тут в урочищі Білі Береги, що славиться своєю красою і цілющим повітрям, створений потужний рекреаційний комплекс, до складу якого входять бази відпочинку підприємств м. Шостки, дитячі літні табори, туристські та рибальсько-спортивні бази.
На південь від урочища Білі Береги знаходиться унікальний пам’ятник штучного лісорозведення – урочище Великий Бір, який в 1979 році був проголошений державним заказником. Сосни були тут посаджені в 1912-1916 рр. видатним вітчизняним лісоводом В.Д. Огієвським. Звезені вони сюди зі всіх фізико-географічних зон Росії. Щорічно сотні туристів, любителів лісових прогулянок відвідують цей заповідний куточок шосткінських лісів.
Серед природних рекреаційних комплексів Сумського Полісся найважливіше місце займають водні екологічні системи, насамперед ріка Десна з її багато чисельними рукавами-притоками та озерами-старицями на заплаві.
Незважаючи на сильне рекреаційне навантаження все ще представляють наукову цікавість через наявність цінних представників тваринного світу лісові заказники Богданівський (1,5 тис. га) і Ушинський (1 тис. га), що розташовані в долині р. Шостки на території Шосткинського району, а також «Острів» (272 га) у заплаві р. Знобівка у Середино-Будському районі [24, с.41].
Великий рекреаційно-туристичний потенціал мають парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва Кочубеївський (с. Дубовичі, Кролевецький район) та Воздвиженський (с. Воздви-женськ, Ямпільський район), а також Туранівська криниця, що у Ямпільському районі, Панська криниця в с. Очкине Середино-Будського району, джерела у лісових масивах поблизу с. Слоут Глухівського району та залізничної станції Пиротчине Кролевецького району.
Привертають до себе увагу заказники місцевого значення «Воронізький» та «Діброва» (Шосткинський район) «Дорошівський» (Ямпільський район), «Андріївський» (Кролевецький район) та інші.
Сприятливі кліматичні умови, мальовничість ландшафтів, чиста вода поліських річок та озер, багаті рослинні та рибні ресурси є важливою природною передумовою подальшого розвитку рекреаційного господарства північних районів Сумщини.
Сумщина – зелений край, у якому природна рослинність ще збереглась на значних площах. Територія області поділена на 2 частини – лісову і лісостепову.
В північній, лісовій частині області переважають соснові та дубові – основні ліси. Дуб і сосна утворюють здебільшого різні яруси. Широколистяних лісів тут мало. Це переважно дубові ліси з домішкою осини та берези.
В південній частині переважають широколистяні ліси – дубові та липово – дубові з кленом гостролистим. Соснові та дубово – соснові ліси знаходяться тут на піщаних терасах річок.
У лісостеповій зоні навіть у минуломупереважали не ліси, а лучні степи. Ліси тут переважно дубові з участю та співдомінуванням липи та клена гостролистого. Вони приурочені здебільшого до сильно почленованих ярами табалками високих правих берегів річок.
Східні та південно – східні частини Лісостепу – широколистяні ліси : липово – дубові та кленово – липово – дубові.
Таким чином, на території Сумщини можна виділити4 відмінних за рослинним покривом частини:
поліську;
відрогів Середньоросійської височини у лісовій зоні;
лісостепову рівнину;
лісостепових відрогів Середньоросійської височини [15, с.12].
Клімат Сумського Полісся помірно-континентальний.
Зима прохолодна, літо помірно жарке. Середня температура повітря в січні від -7,9 на півночі області, до -7,1 – на південному заході, в липні- від +18,4 на півночі, до +19,9 – на південному сході. Період з температурою понад +10 становить 150-160 днів.
Середньомісячна температура січня - 8°С, липня від + 18,5°С (Хутір - Михайлівський) до + 19,5°С (Шосткинський район). Тривалість безморозного періоду становить 150-160 днів. Стійкий сніговий покрив утворюється на початку грудня і тримається до березня. Висота снігового покриву 23 см.
Абсолютний мінімум температури повітря -36, абсолютний максимум +38.
Річна кількість опадів 527 – 600 мм на півночі, на решті території – 460-520 мм. Найбільша кількість опадів припадає на липень. На крайньому Сході інколи випадає град. Взимку бувають заметілі. У цілому кліматичні умови можнаохарактеризувати як помірно комфортні для розвитку рекреаційної діяльності в регіоні [19, c.40]
До соціально-економічних рекреаційних ресурсів відносяться культурні об’єкти, пам’ятки історії та архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації.
Сумське Полісся повністю розташоване в межах стародавньої історико-географічної землі Сіверщини. Археологічні матеріали, історичні дослідження вчених істориків свідчать про те, що цей край є здавня заселеною територією. Ще в І тисячолітті нашої ери тут проживали слов’янські племена сіверян. Про це свідчать виявлені давньоруські городища, поселення та могильники. Тут знаходяться літописні населені пункти Глухів, Вороніж, Гамаліївка.
Національним культурним надбанням України є історико-архітектурні пам’ятки колишньої столиці Гетьманської України м. Глухова: Миколаївська церква, Анастасіївсь-ка церква, Спасо-Преображенська церква, Київська брама міської фортеці та ін.
З Глуховим пов’язане життя багатьох всесвітньовідомих людей: композиторів і живописців, поетів та письменників, артистів, політичних діячів минулого.
Цікаві історико-архітектурні пам’ятки знаходяться на території Шосткинського району. Насамперед, це Михайлівська церква в селищі Вороніж, а також Гамаліївський монастир (XVIII ст.), на території якого знаходиться поховання славетного гетьмана І. Скоропадського та його дружини А. М. Маркович. На жаль, Гамаліївський монастир в наші дні не виконує функцію рекреаційного об’єкту. Зараз тут знаходиться виправно-трудова колонія.
До культових споруд, які можуть бути цікавими для туристів та екскурсантів слід віднести Спасо-Преображенський храм у Ямполі, храми в с. Ображіївка та с. Пирогівка Шосткинського району, величну надбрамну дзвіницю в м. Кролевці.
Найбільшими центрами музейної справи є Шостка і Глухів. У Шостці порівняно недавно відкрились історико-краєзнавчий музей та музей тричі Героя Радянського Союзу І. М. Кожедуба. В Глухові працюють краєзнавчий музей, музей С. А. Ковпака та музей «Сторінки історії Глухова», в селищі Вороніж – музей українського письменника та етнографа П. О. Куліша уродженця селища, а в м. Кролевці – будинок-музей письменника П. Ф. Кочури.
До туристичних ресурсів Сумського Полісся слід віднести такі господарські об’єкти, як туристичні бази, спортивно-риболовні та мисливські бази, туристсько-екскурсійні організації, готелі, мотелі, кемпінги тощо.
Турбаз на території району дослідження в наш час немає. Спортивно-риболовні та мисливські бази є в с. Очкине (Середино-Будський район) та с. Пирогівці (Шосткинський район). Згорнув свою роботу туристський клуб у м. Шостці, а також бюро подорожей та екскурсій, які діяли у Шостці та Глухові. Їх місце зайняли приватні туристичні агенції, наприклад, «Жайвір» та «ШостКонтинент-тур» в м. Шостці.
Отже, динаміка об’єктів туристичної інфраструктури регіону за останні 10 років має негативну тенденцію до скорочення.
Загальним недоліком в роботі туристсько-екскурсійних організацій регіону є недостатня реклама послуг, які б вони могли запропонувати жителям краю.
Розвиток рекреаційного господарства Сумського Полісся мав би певний вплив на рівень його економічного розвитку в цілому і зміг би вирішити певні соціально-економічні проблеми, наприклад, проблему залучення в суспільне виробництво трудових ресурсів, незайнятих або зайнятих в особистому домашньому господарстві. Тому вивчення природного та культурно-історичного потенціалу північної частини Сумської області, позитивна оцінка її придатності для розвитку туристичної діяльності, сприятиме приверненню уваги туристично-екскурсійних організацій до цього регіону.
РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ
СУМСЬКОГО РЕГІОНУ