
- •1.Культура фахового мовлення
- •2.Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення.
- •3.Літературна мова. Мовна норма. Типи норм
- •4. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •5.Мова і професія. Мовленнєва культура — критерій професійної майстерності фахівця.
- •6.Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу
- •7.Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •8.Основні закони риторики
- •9.Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання
- •11. Правила ділового спілкування
- •15. Лексика за сферами вживання
- •16. Професійна лексика
- •19. Слово — одна з головних функціонально-структурних одиниць мови, яка
- •20. Складноскорочені слова та абревіатури
- •10.Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •20.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення
- •21.Орфографічні норми сучасної української літературної мови
- •22.Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •23. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови
- •27. Реквізити документів та вимоги до їх написання
9.Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання
Об'єкт дисципліни — ділове спілкування, її предмет — його моральний та психологічний аспекти, етичні й психологічні механізми.
Етика ділового спілкування — це нова навчальна дисципліна, становленню й розвитку якої сприяли різні галузі науки та практики. Проте найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика і психологія.
Етика — наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, іншими словами — про правильне (і неправильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль — як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на утвердження самоцінності людини, її прав на гідне та щасливе життя.
Завдання курсу "Етика ділового спілкування" — допомогти студентам:
здобути знання про філософські, етичні, психологічні основи ділового спілкування, його норми й правила, шляхи їх застосування, особливості етикету в різних умовах трудової діяльності;
навчитись аналізувати конкретні ситуації, розпізнаючи типи людей, рівень їхньої моральності та інші індивідуальні особливості, що проявляються під час ділового спілкування;
оволодіти системою способів і засобів ділового спілкування, його стратегіями, навчитись їх обирати відповідно до психологічних і соціокультурних особливостей співрозмовників, до норм і правил гуманістичної етики;
навчитися гнучко застосовувати обрані способи й засоби у процесі спілкування із співвітчизниками та іноземними партнерами під час індивідуальної бесіди й колективного обговорення проблем, у виступах перед різними аудиторіями, на переговорах, при розв'язанні конфліктів та ін.;
накреслити шляхи формування культури спілкування, становлення та самовдосконалення індивідуального стилю спілкування спеціалістів відповідно до етичних та психологічних норм і правил.
10. Публі́чний ви́ступ — це різновид усного спілкування. Жанровий різновид публічного виступу — це доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, ювілейна), бесіда, лекція, репортаж),проповідь.
До основних ви́дів публі́чних ви́ступів належать судове, академічне, політичне, церковне та суспільно-побутове красномовство.
Приклад: Політи́чне красномо́вство — це виступи ораторів, що представляють певну політичну силу чи освітлюють суспільно-політичну ситуацію. Характерними рисами політичної промови є ідейність, конфліктність, урочистий стиль. Жанри політичного красномовства: політична промова, доповідь, виступ, огляд.
Як правило, ділові бесіди плануються наперед. В процесі підготовки визначається предмет бесіди, круг питань, який доцільно обговорити, основні наміри, які необхідно здійснити. При проведенні бесід часто використовуються різноманітні документи і матеріали, їх також потрібно наперед підготувати. Особливу увагу слід приділити відробітку ходу бесіди: продумати питання, які необхідно задати співрозмовникові; визначити бажаний кінцевий результат; встановити регламент і місце проведення бесіди; визначити її стратегію і тактику. З іншого боку, не можна перебивати мову співрозмовника; негативно оцінювати його вислови; підкреслювати різницю між собою і партнером; різко прискорювати темп бесіди; вторгатися в особисту зону партнера; намагатися обговорювати питання, не звертаючи уваги на те, що партнер збуджений; не бажати зрозуміти психічний стан партнера в момент співбесіди.
Основні функції ділової бесіди:
Початок перспективних заходів і процесів.
Контроль і координування вже початих заходів і процесів.
Обмін інформацією.
Взаємне спілкування працівників з однієї сфери діяльності.
Підтримка ділових контактів.
Пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей і задумів.
Стимулювання руху творчої думки в нових напрямах.
Підготовка до бесіди включає:
Планування:
Попередній аналіз учасників і ситуації.
Ініціатива проведення бесіди і визначення її завдань.
Визначення стратегії і тактики.
Докладний план підготовки до бесіди.
Оперативна підготовка:
Збір матеріалів.
Відбір і систематизація матеріалів.
Обдумування і компоновка матеріалів.
Робочий план.
Розробка основної частини бесіди.
Початок і закінчення бесіди.
Редагування:
Контроль (перевірка виконаної роботи).
Надання остаточної форми бесіди.
Тренування:
Уявна репетиція.
Усна репетиція.
Репетиція бесіди у формі діалогу із співрозмовником.
Структура ділової бесіди
Ділова бесіда складається з п'яти фаз:
Початок бесіди.
Передача інформації.
Аргументація.
Спростування доводів співрозмовника.
Ухвалення рішень.
Службо́ва нара́да — це робота колективного розуму, спрямованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінцевий результат.
Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, дисциплінарний, інформаційний тощо.
Оптимальна кількість учасників наради — 10—12 осіб. Більша кількість учасників просто не зможе взяти активної участі в обговоренні, а менша не дасть змоги виявити різні погляди на проблему. Ефективність наради певною мірою залежить від рівня підготовки як самої наради, так і окремого її учасника й, безумовно, керівника.
Службо́ва нара́да — це робота колективного розуму, спрямованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінцевий результат.
Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, дисциплінарний, інформаційний тощо.
Оптимальна кількість учасників наради — 10—12 осіб. Більша кількість учасників просто не зможе взяти активної участі в обговоренні, а менша не дасть змоги виявити різні погляди на проблему. Ефективність наради певною мірою залежить від рівня підготовки як самої наради, так і окремого її учасника й, безумовно, керівника.
Види:
- інформаційна (директивна або інструктивна)
= Оперативна або диспетчерська (селекторна, телефонна, комп'ютерна)
- Дискусійна (полемічна)
Виробничі (службові)
Перегово́ри — дискусія, взаємне спілкування з метою досягнення сумісного рішення.
Мистецтво перемовин — один з ключових аспектів конкурентноздатності компаній. Перемовини також є найважливішим інструментом врегулювання різниці позицій сприйняття, при чому не лише між компаніями, але й всередині них.
Комерційні перемовини — перемовини на тему будь-яких ресурсів (гроші, матеріальні цінності, часові та людські ресурси тощо). У вузькому сенсі під комерційними переговорами розуміють переговори на тему збуту та поставок, купівлі та продажу.
Функції перемовин: інформаційно-комунікативна, досягнення домовленостей, регулювання, контроль, координація дій.
Виділяють 2 підходи до перемовин:
а) конфротаційний, який має суб’єкт-об’єктивний характер,- це протистояння сторін, їхня впевненість в тому, що треба здобути перемогу будь-якою ціною, а відмова від неї – це поразка.
б) партнерський, який має суб’єкт-суб’єктивний характер,- це спільний аналіз проблеми, в результаті якого учасники шукають найкращі, найбільш взаємовигідні варіанти розв’язання проблеми.