2.2.8. Заходи з дотримання санітарних норм і охорони навколишнього середовища
Генеральний план забудови, благоустрою і озеленення ділянки виконано враховуючи вимоги санітарних норм і заходів з охорони навколишнього середовища.
Захист пішохідних алей майданчиків для відпочинку від дії відбитої радіації дорожнім покриттям здійснюється екрануванням з допомогою зелених насаджень, висота яких 2м.
Земельна ділянка відповідає діючим пожежним та санітарним нормам, а також вимогам охорони навколишнього середовища щодо застосування її під будівництво музею, забруднення та руйнування забезпечується:
- влаштування проїздів і майданчиків з твердим покриттям;
- герметизація випусків системи господарсько-побутової каналізації;
- влаштування газонів та озеленення на вільній від забудови і мощення території;
- користування існуючими сміттєзбірниками контейнерного типу.
2.2.9. Теп генерального плану
табл. 2.2.
2.3. Науково–дослідна частина (до даного розділу)
Розділ 3. Архітектурне вирішення
3.1. Характеристика технологічного чи функціонального процесу
Основні фактори, що були взяті до уваги при розробці об’ ємно - планувального вирішення будівлі :
місце розташування та габарити ділянки;
існуючий ландшафт з його складним рельєфом та існуючим озелененням;
умови зорового сприйняття будівлі (трикутник видимості);
розміщення існуючих будівель та споруд;
наявність існуючих інженерних комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення);
система транспортних та пішохідних шляхів;
орі єнтація ділянки по сторонах світу.
Загалом об’ єм будівлі має 3-и поверхи. Будівля музею має складний за конфігурацією план.
До будівлі можна потрапити трьома входами, також окремим є вхід для персоналу, крім того для евакуації передбачено ще 3 виходи, окремо запроектовано також вхід до ресторану, до нього ж передбачено завантажувальну, є ще вхід до фондосховищ.
Відвідування музею поділяються на основні приміщення, допоміжні і обслуговуючі.
В залежності від переважного використання приміщень відвідувачами або працівниками музею вони поділяються на дві основні зони: А - для відвідувачів, Б - службову.
Рекомендації з проектування музеїв
Основні
Постійна експозиція, тимчасові виставки
Фондосховища
Допоміжні
Кінолекційний зал, гурткові, зони відпочинку, приміщення для інформації
Робочі приміщення співробітників, лабораторії, майстерні, бібліотека та ін.
Обслуговуючі
Вестибюль, гардероб, буфет, кіоск, курильні, санвузли
Службовий вестибюль, господарські комори, приміщення для інвентарю, санвузли, технічні приміщення
Виходячи із спільності функціонального призначення та внутрішньої взаємозв'язку, у складі музею виділяють такі основні групи приміщень:
вестибюль;
експозиційні зали;
лекційні зал;
адміністративні, робочі та підсобні приміщення;
лабораторії та майстерні;
фондосховища;
технічні приміщення.
Вестибюль. З вестибюлю починається розвиток архітектурного простору музею. Тут відвідувачі отримують своє перше враження від музею.
Планувальна і просторова організація вестибюлю підпорядковується виконанню наступних функцій: місце збору індивідуальних відвідувачів та екскурсійних груп, інформаційне обслуговування, відпочинок, контроль, продаж квитків, сувенірів і буклетів. Тут можливе проведення короткочасних виставок. На площі вестибюлю бажано передбачати приміщення для чергових екскурсоводів.
При проектуванні вестибюлю слід звернути особливу увагу на розміщення контролю, який розділяє вестибюль на дві зони: до контрольну і за контрольну.
До контролю розміщується розподільний вестибюль з гардеробом, касами, інформаційними службами, кіосками, буфетом, курильними та санвузлами, за контролем - входи в виставкові та експозиційні зали, фондосховища, лабораторії та майстерні.
Експозиційні зали - провідний елемент у функціональній структурі та архітектурної експозиції будівлі. Архітектурно-просторова побудова залів: їх розміри, форма, система взаємозв'язків між собою, з іншими приміщеннями і навколишнім простором - визначається призначенням і специфікою експозиції.
Загальні вимоги до експозиційних залів:
просторово-планувальне і художнє рішення залів відповідно до тематичного призначенням експозицій;
можливість організації наскрізного маршруту по всьому музею і вибіркового огляду провідних відділів;
можливість внесення змін в структуру залів у часі у зв'язку з поповненням та оновленням експозицій;
зв'язок з відкритою експозицією;
включення в структуру експозиційних залів спеціальних зон відпочинку і приміщень для підготовки експозицій та зберігання інвентарю для прибирання .
Експозиційні зали повинні мати технологічну зв'язок з фондосховищ і майстернями. При проектуванні їх на різних поверхах необхідно передбачити вантажний ліфт для доставки експонатів.
При багатоповерховому розміщені експозицій краща організація маршруту зверху вниз. Огляд експозиції всередині залів організовуєтьсяє зліва направо.
У залах передбачається охоронна та протипожежна сигналізація.
Найбільш поширеним типом композиції будівель музею є є розташування експозицій навколо центрального вступного залу на другому і третьому поверхах. Розміщення експозиції вище третього поверху небажано, що не виключаєє в конкретних умовах багатоповерхових композицій.
Для музейних фондів потрібні спеціально обладнані хранилища, зручно пов'язані з експозиційними залами. Їх розташування в структурі будівлі повинне забезпечувати можливість перспективного розширення.
Крім спеціалізованих сховищ, слід передбачати приймальні експонатів, ізолятор і дезінфекційну камери. Робочі приміщення для співробітників відділу фондів і для роботи відвідувачів повинні бути ізольовані від сховищ.
У сховищах слід передбачати спеціальні місця для роботи співробітників з відповідним обладнанням і освітленням. Фондосховища розділяються на окремі секції за видами збережених матеріалів для створення оптимального для кожного виду температурно-вологісного режиму.