9.1.5. Заходи з пожежної безпеки

Пожежна безпека будь-якого будівельного об'єкту багато в чому за­ле­жить від ретельної розробки протипожежних заходів в будівельному гене­раль­ному плані, де повинні бути вказані протипожежні розриви між постійними і тимчасовими будівлями, водопровідні мережі, мережі енерго­за­безпечення, дороги із зазначенням пожежних проїздів, пожежні гідранти, місця зберігання будівельних матеріалів, конструкцій, місця для розігріву бітуму і площадок для куріння.

Протипожежні заходи повинні бути виконані у відповідності з вимогами ДБН А.3.2-2-2009 «ОХОРОНА ПРАЦІ І ПРОМИСЛОВА БЕЗПЕКА У БУДІВНИЦТВІ» .

Шляхи евакуації

Будинки, споруди та приміщення громадських будинків, їх конструкції, планувальні ви­рішення, обладнання та опорядження повинні відповідати протипожежним вимогам СНіП 2.01.02 і ДБН В.2.5-12, а також вимогам пожежної безпеки будівельних норм за видами будинків та споруд.

На шляхах евакуації всередині громадського будинку відстань від дверей найбільш від­далених приміщень (крім вбиралень, умивалень, кімнат душових та інших обслугову­ючих приміщень) до виходу назовні чи до сходової клітки, забезпеченої зовнішнім виходом, слід приймати згідно з будівельними нормами за видами будинків та споруд.

Ширину проходів, коридорів та інших горизонтальних шляхів евакуації в залежності від виду громадського будинку слід приймати згідно з будівельними нормами за видами будинків та споруд у всіх випадках з урахуванням:

- одномоментної щільності потоку людей, що евакуюються, не більше 5 осіб на 1 м ;

- мінімальної ширини проходів - 1. м.

Ухил пандусів на шляхах пересування людей слід приймати: усередині будинку не більше 1:6; зовні – 1:8;

Ухил маршів сходів на шляхах евакуації не повинен перевищувати 1:2.

Ухил маршів сходів, що ведуть у підвальний поверх, а також сходів в надземних поверхах, не призначених для евакуації людей, допускається приймати 1:1,5.

Кількість підйомів в одному марші між площадками повинна бути не менше 3 і не більше 16 (за винятком криволінійних сходів). В одномаршевих сходах у межах першого поверху допускається не більше 18 підйомів.

Марші та площадки сходів повинні мати огорожу заввишки не менше 0,9 м з поручнями з урахуванням розрахункових категорій відвідувачів та вимог будівельних норм за видами будинків та споруд.

Ширину евакуаційного виходу з коридору до сходових кліток та сходових маршів слід встановлювати залежно від кількості осіб, що підлягають евакуації через цей вихід, з розрахунку на 1 м ширини виходу чи маршу з урахуванням ступеня вогнестійкості будинку.

Ширина сходових маршів у будівлі не повинна перевищувати

2,4 м, а також повинна бути не менше ширини виходу до сходової клітки з найбільш населеного поверху, але не менше 1,35 м (у будинках з кількістю осіб, що перебувають у найбільш населеному поверсі, більше 200, а також у кінотеатрах, клубах, центрах культури та дозвілля, лікувальних закладах незалежно від кількості місць).

Ширина сходових площадок повинна бути не менше ширини маршу. Ширина зовнішніх дверей повинна бути не менше ширини маршу сходів.

Вимоги до елементів будівлі

Сходові клітки повинні бути забезпечені природним освітленням через прорізи у зовнішніх стінах (крім сходів у підвальних поверхах).

В разі суцільного заповнення віконних прорізів (склоблоками, склопрофілітом або іншими подібними матеріалами) на кожному поверсі є обов'язковою наявність створок та фрамуг, що відкриваються, площею не менше 1,2 м² на поверх.

3 приміщень громадських будинків незалежно від їх призначення (залів для глядачів, аудиторій, навчальних і торговельних приміщень, читальних залів та ін., крім комор горючих матеріалів та майстерень) один або не більше 50 % виходів можуть бути безпосередньо у вестибюль, гардеробну, поверховий хол та фойє, які примикають до відкритих сходів.

У будинках з кількістю поверхів менше 4-х види склопрозорого заповнення не обмежуються: світлопрозорого заповнення дверей, фрамуг (у дверях, перегородках і стінах, включаючи внутрішні стіни сходових кліток).

В коридорах і холах вико­ристовуються килимові покриття з негорючих або важкогорючих матеріалів, з малою димоутворюючою здатністю та малонебезпечних за токсичністю. Килимові покриття мають бути наклеєні на негорючу основу.

Опорядження стін і стель будівлі, слід передбачати з важкогорючих або негорючих матеріалів.

Системи пожежного захисту. Пожежна сигналізація

Система спрямована на створення умов обмеження, розповсюдження і розвитку пожеж і вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на захист людей та матеріальних цінностей від дії шкідливих та небезпечних факторів пожеж і вибухів.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забезпечується: потрібною вогнестійкістю будівель та споруд; використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень; використанням антипіренів і вогнегасних сумішей; улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами; влаштуванням протипожежних перешкод; встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель і споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій; улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій; використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі; використанням вогнеперешкоджаючих пристроїв в устаткуванні; локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.

Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії. Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м, всередині приміщень — на відстані 50 м один від одного. В плавких автоматичних оповісниках пружини спаяні легкоплавким сплавом; при підвищенні температури сплав розплавляється, пружини розходяться і замикають сигнальне коло. До аналогічного результату призводить викривлення пластинок біметалевого оповісника при підвищенні температури. Біметалевий сповісник забезпечує плавне регулювання пристрою спрацювання, який відновлюється після припинення пожежі. В термісторному оповіснику при підвищенні температури знижується опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніту, що вмикає пожежну сигналізацію. Фотоелектричні сповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого на фотоелемент. Дія диму використовується і у швидкореагуючому іонізаційному оповіснику „КИ-1". Дим проникає в камеру з штучно іонізованим повітрям та збільшує опір струму іонізації; потенціал сітки лампи зростає, лампа відкривається і вмикає реле пожежної сигналізації .