4.1 Несучі конструкції. Обґрунтування їх вибору

В ході розробки об’ємно-планувального рішення проекту за основу була прийнята каркасно-стінова конструктивна схема будівлі, що представлена несучим залізобетонним каркасом,на який опираються елементи монолітного перекриття.

Несучі зовнішні стіни лише деяка частина виконана з цегли і вона проглядається на фасаді. Основні вертикальні елементи конструкцій які сприймають навантаження від перекриття, обладнання є колони.

Виходячи з умов проектування конструкцій громадських будинків необхідно враховувати їх функціональне призначення та обраним об'ємно-планувальним вирішенням з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов будівництва, а також проектувати згідно з нормативними документами: СНіП 2.03.03; СНіП 2.03.06; СНіП 2.01.09; ДБН В.1.1-1; СНіП ІІ-3; СНіП ІІ-12; ГОСТ 2775.

Навантаження і дії на будівлю: власна вага, тимчасові навантаження, вітрові навантаження, атмосферні опади, сонячна радіація (вона призводить до перегріву огороджуючих конструкцій, теплового розширення конструкцій тощо), вологість повітря та агресивні домішки в повітрі, тиск грунту, грунтовий відпір та грунтова волога, температура повітря, сейсмічні навантаження, шум, біологічні впливи, ожеледні наванатаження та інші впливи.Конструктивна система будівлі визначається типом основних несучих конструкцій. В межах кожної конструктивної системи, конструктивні схеми відрізняються або розміщенням несучих елементів, або типом їх з’єднань.

Основні вимоги до стін та окремих опор: міцність, стійкість (забезпечується конструкціями перекриття, стінами жорсткості), довговічність, теплозахисні, звукоізоляційні, протипожежні, декоративні вимоги, а також вимоги економічності та індустріальності.

В даному проекті, як вже згадувалося вище, використана каркасно-стінова конструктивна система, яка виявляється в поєднанні цегли та колони. Дуже велика увага в даному проекті приділяється якраз саме колоні, оскільки в проекті застосовані ве-подібні колони, які мають між собою великі прольоти (до 36 м), тобто для перекриття прольотів використовуються ферми.

Вагомою перевагою каркасного будівництва є повна або часткова трансформація внутрішніх просторів, оскільки дана будівля – музей, і більшу частину її площі займають експозиційні приміщення, то для неї необхідне перепланування із зміною складу приміщень та їх функціонального змісту на довгий або коротко часовий період; як наслідок – можливості більш інтенсивного використання площ та збагачення інтер’єрів, а головне – розширення меж творчих задумів для створення різноманітних просторових композицій та забезпечення більш тісного зв’язку із зовнішнім середовищем. Використання монолітного залізобетону дозволяє проектувати будівлі будь-якої конфігурації в плані, а пластичні можливості цього матеріалу забезпечують вільне вирішення фасадів. Також залізобетон має відмінні фізико-технічні характеристики: міцність (витримує великі навантаження), довговічність, вогнестійкість, морозостійкість тощо.

Колони передбачені проектом виконані з монолітного залізобетону, розмірами в плані 300мм. Крок колон в плані становить 6 та 8м (в тій частині будівлі, де споруда має 1-н поверх).

Дах – верхня огорожа будівлі, що захищає її від опадів, вітру. Він складається з покрівлі і підтримуючих її несучих конструкцій. В проекті використано плоский дах, якщо він правильно запроектований, то має термін експлуатації до 50 років, дешевше скатного, крім того, може експлуатуватися.