Т ЕМА 1

Методологічні засади демографічної статистики

Предмет статистики населення становлять закономірності відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, шляхом якісного аналізу кількісних характеристик. Як об’єкт дослідження населення має універсальну статистичну природу, оскільки є масовою сукупністю, в якій реалізується закон великих чисел та формуються процеси випадкового характеру. Наприклад, елемент випадковості притаманний шлюбності і розлучуваності, навіть смертності й народжуваності.

Основні категорії статистики населення — демографічна подія та демографічний процес. Демографічна подія — це подія, що відбувається з окремою людиною, проте впливає на зміну чисельності й складу всього населення, відтворення його поколінь. Демографічними подіями є факти народження, смерті, укладання шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій формує відповідний демографічний процес.

Демографічний процес як процес руху населення може набувати однієї з трьох форм:

• природного руху — процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення (смертність та народжуваність) або сприяє цій зміні (шлюбність та розлучуваність);

• механічного руху — процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального переміщення (урбанізація, еміґрація, імміґрація);

• соціального руху — процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших).

Мета статистичного дослідження цих процесів полягає в оцінюванні їх обсягів, ступеня поширення та прояву, визначенні закономірностей розподілу, розвитку та взаємозв’язку. Для цього застосовується система статистичних методів, які умовно поділяють на три групи^:

• методи екстенсивного аналізу, що визначають абсолютний розмір явищ та процесів, їх середній рівень, досліджують закономірності розподілу (структури та співвідношення, диференціації та концентрації), а також закономірності взаємозв’язку та розвитку;

• методи інтенсивного аналізу, що оцінюють ступінь поширення та силу прояву демографічного процесу в певній сукупності населення. В основу їх покладено систему взаємопов’язаних відносних величин інтенсивності;

• методи моделювання, що дають можливість прогнозувати розвиток демографічних процесів, а також робити перспективні розрахунки чисельності населення (метод демографічних таблиць, метод умовного та реального поколінь тощо).

Метод демографічних таблиць — побудова теоретичної моделі процесу відтворення населення на основі таблиць, що містять імовірнісні показники.

Прикладом таких таблиць можуть бути таблиці смертності (дожиття) і середньої очікуваної тривалості життя, таблиці шлюб­ності і розлучуваності, а також таблиці плідності. В основу цих таблиць покладено імовірнісні показники зміни демографічного стану, що враховують реально існуючий режим вимирання населен­ня, укладення шлюбів, порядок народження чергової дитини тощо.

У свою чергу, для побудови демографічних таблиць застосовують методи:

• реального покоління — метод аналізу закономірностей від- творення одного покоління одночасно народжених людей протягом усього періоду їхнього існування;

• умовного покоління — метод аналізу закономірностей від- творення різних поколінь, які одночасно існують на певний момент часу або за короткий проміжок часу.

Оскільки метод реального покоління потребує нагромадження даних про сукупність людей протягом їхнього столітнього існування, то практичне застосування цього методу в побудові демографічних таблиць досить ускладнюється, а їх результати втрачають свою актуальність. Як правило, демографічні таблиці бу­дуються методом умовного покоління. Отже, система зазначених методів дозволяє дослідити визначальні параметри населення та закономірності його розвитку.

Розрізняють такі закони населення:

• закони відтворення населення;

• закони розміщення населення.

Основні закони відтворення населення — закон швидкої зміни поколінь (відповідає традиційному типові відтворення) та закон повільної зміни поколінь (відповідає сучасному типові від- творення).

Характерними ознаками традиційного типу відтворення є висока смертність населення і, відповідно, коротка тривалість життя, висока народжуваність, поступове і повільне зростання чисельності населення.

Сучасний тип відтворення характеризується протилежним на­прямом зазначених демографічних процесів і в результаті — уповільненим зростанням чисельності населення з переходом до нульового чи навіть від’ємного приросту.

Процес переходу від одного типу відтворення до іншого називається демографічним переходом. Демографічний перехід від традиційного до сучасного типу відтворення в багатьох країнах набував спільних рис, тому розрізняють окремі види демографічного переходу: англійський, японо-мексиканський, французький.

В Україні демографічний перехід розпочався у 50 — 60 роках минулого століття і вважається завершеним. Але в останні роки, внаслідок соціально-економічної кризи, значення деяких показників відповідали традиційному типові відтворення, зокрема високий рівень загальної смертності населення, велика різниця в середній очікуваній тривалості життя чоловіків і жінок. Отже, соціально-економічна криза в Україні супроводжується сталою демографічною кризою, яка стала причиною депопуляції населення — процесу систематичного скорочення абсолютної чисель­ності населення.

Так, якщо в 1991 р. в Україні кількість померлих перевищувала кількість народжених на 39 тис. осіб, то в 2001 р. — уже на 369,5 тис. осіб (більше ніж у 9 разів). Небезпечність цього процесу не тільки в тому, що населення України зазнає чисельних втрат, а й у тому, що від’ємний абсолютний природний приріст набуває систематичного характеру. Внаслідок цього вже з 1994 р. відбувається скорочення наявного населення України (щорічно в середньому на 400 тис. осіб або на 0,8 %), яке за даними Все- українського перепису населення станом на 05.12.2001 р. налічува­ло лише 48,4 млн осіб. Це є підставою характеризувати демографічну ситуацію в Україні як кризову з погляду кількісних та якісних характеристик населення (деформація статево-вікової струк­тури; негативні тенденції в демографічних процесах; скорочення середньої очікуваної тривалості життя населення та погіршення його здоров’я, особливо через наслідки Чорнобильської катастрофи та стрімке поширення туберкульозу і СНІДу).

Своєрідним індикатором соціально-демографічного стану краї­ни є так званий індекс людського розвитку (ІЛР). Це узагальнююча характеристика, що обчислюється як середня арифметична проста з трьох нормованих середніх: середньої очікуваної тривалості життя при народженні; середнього освітнього рівня та середнього рівня доходів. У свою чергу, середній освітній рівень визначається як середня арифметична зважена з середнього процента грамотності дорослого населення та сукупної част­ки тих, хто навчається в початкових, середніх та вищих навчальних закладах у віці 6 — 24 років. При цьому ваги розподіляються в пропорції 2 : 1 на користь процента грамотності дорослих. Кожна нормована середня розраховується за формулою:

де — середнє фактичне значення показника; x_min, x_max — відповідно мінімальна та максимальна межі нормування показника.

За міжнародною методикою використовують такі межі нормування показників:

• середня очікувана тривалість життя (25 та 85 років);

• рівень грамотності дорослого населення (0 та 100 %);

• сукупна частка тих, хто навчається в закладах освіти (0 та 100 %);

• середній розмір ВВП на душу населення з поправкою на паритет купівельної спроможності (100 та 40 000 дол. США).

ІЛР набуває значень у межах від 0 до 1. При визначенні рівня розвитку країн використовуються такі градації індексу:

• високий (0,8 і більше);

• середній (0,5 — 0,799);

• низький (0,499 і нижче).

Протягом останніх 10 років Україна зсунулась із високого рів­ня на середній.

Термінологічний словник

Відтворення населення — процес оновлення населення внаслідок заміщення померлих людей поколінням народжених, що призводить до зміни в чисельності та складі населення.

Демографічна криза — стале погіршення відтворювальних параметрів населення, що стає причиною його чисельних втрат, погіршенням стану здоров’я та скороченням тривалості життя.

Демографічний процес — це множина однорідних демографічних подій, що відбуваються з населенням у цілому (народжуваність, смертність, шлюбність, розлучуваність).

Демографічна революція — докорінна зміна типу відтворення з традиційного на сучасний.

Закони населення — статистичні закономірності заміни поколінь населення.

Природний приріст — різниця між чисельністю народжених та чисельністю померлих за певний період часу (рік).