69. Автоматичні системи пожежогасіння. Вогнестійкість будівель та споруд.

АВТОМАТИЧНА УСТАНОВКА ПОЖЕЖОГАСІННЯ – сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску вогнегасної речовини з автоматичним способом приведення до дії.

Установки автоматичного пожежогасіння повинні забезпечувати:

• час спрацьовування менший гранично допустимого часу вільного розвитку пожежі;

• тривалість дії в режимі гасіння, необхідну для ліквідації пожежі;

• інтенсивність подавання (концентрацію) вогнегасних речовин;

• надійність функціонування.

Типи устаткування для пожежогасіння: спринклерні та дренчерні, газового пожежогасіння типу БАЕ та ін.

Спринклерні та дренчерні установки – автоматичні засоби пожежогасіння розпиленою водою. Спринклерні установки – для локального гасіння пожеж та загорянь, охолодження будівельних споруд та подання сигналу про пожежу, дренчерні – для гасіння пожеж по всій розрахунковій площі, а також для утворення водяних завіс.

Площа, яка захищається одним зрошувачем, не повинна перевищувати 12 для промислових, громадських і адміністративних приміщень та 9 – для складів.

Розвиток спринклерних та дренчерних систем привів до утворення автоматичних установок пінного пожежогасіння – для утворення повітряно-механічної піни та подання її на захисний об'єкт використовують спринклерні та дренчерні пінні зрошувачі.

Вода і піна при гасінні пожежі можуть справляти додаткову руйнуючу дію на захисний об'єкт, особливо на радіоелектронну апаратуру. Для гасіння пожеж на об'єктах, що мають значну матеріальну цінність, використовують газові установки – батареї з ручним пуском ЧБР2МА; батареї автоматичні з електричним пуском БАЕ (гасячий агент-хладон).

Автоматичними засобами пожежогасіння обладнують виробництва категорій А, Б, В і приміщення обчислювальних центрів та інших об'єктів.

У виборі установок газового пожежогасіння кількість балонів з гасячим агентом визначають з урахуванням об'єкта та питомих витрат агента.

Потенційна пожежна небезпека будівель та споруд залежить як від кількості та властивостей матеріалів, що знаходиться усередині, так і від горючості та здатності чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка характеризується їх вогнестійкістю.

СТУПЕНЬ ВОГНЕСТІЙКОСТІ – нормована характеристика вогнестійкості будинків і споруд, визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій.

ВОГНЕСТІЙКІСТЬ (ВОГНЕТРИВКІСТЬ) КОНСТРУКЦІЙ – здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.

МЕЖА ВОГНЕСТІЙКОСТІ КОНСТРУКЦІЇ – показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості:

• втрата несучої здатності – визначається заваленням конструкції або виникненням граничних деформацій;

• втрата цілісності – вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується утворенням в конструкціях наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум’я;

• втрата теплоізолювальної здатності – вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується підвищенням температури на поверхні, що не обігрівається, до встановлених граничних значень. Вона визначається підвищенням температури на поверхні конструкції, що не обігрівається, в середньому ≥140°С або в будь-якій точці цієї поверхні ≥180° у порівнянні з температурою до випробування.