2.2. Тектонічна будова

Сумська область за особливістю тектонічної будови у своїй основі має типово платформенні утворення, які значно поширені за площею, але у цілому малопотужні і складаються з відкладів докембрійського, палеозойського, мезозойського і кайнозойського віку. При цьому на денну поверхню виходять лише молоді відклади крейдового, палеогенового та неогенового віку. Більш давні утворення зазвичай поховані під досить потужним чохлом порівняно молодих відкладів, а їх присутність у межах території області можна довести лише за допомогою буріння. Винятком є тільки невелика ділянка поблизу м. Ромни.

Особливості геологічної будови Сумської області зумовлені розташуванням її в межах Східноєвропейської платформи, фундамент якої складено дуже дислокованими кристалічними породами архею та протерозою.

За схемою тектонічного районування територія області знаходиться на стику двох структур: більша частина території знаходиться на південно-західному схилі Воронезької антеклізи і лише най південніші райони входять до складу Дніпровсько-Донецької западини та розміщені на території Дніпровського грабена. Дніпровсько-Донецька западина – це внутрішньоплатформний прогин, формування якого пов’язане із системою глибинних розломів.

2.3.Підземні води Сумської області

Утворення підземних вод

Води, що містяться в порожнинах, тріщинах, порах гірських порід верхніх шарів земної кори, називають підземними. Вони утворюються від просочування атмосферних опадів.

Гірські породи мають властивість пропускати воду. її легко пропускають пісок, гравій, галька, тобто вони водопроникні.

Затримують воду глина, пісковик, глинистий сланець, граніт. Ці породи — водонепроникні. Вода, просочуючись униз, заповнює проміжки водопроникної породи й утворює водоносний шар (мал. 10). Водоносних шарів в одній місцевості може бути кілька на різних глибинах.

Види підземних вод

За умовами залягання підземні води поділяють на верховодку, грунтові та міжпластові.

Верховодка — підземні води, що залягають на невеликій глибині. У посушливий період року випаровуються.

Грунтові води утворюють суцільний шар, що залягає на першому від поверхні шарі водонепроникних порід. Вони можуть рухатися по водонепроникному шару, їх рівень то підвищується, то знижується залежно від кількості опадів. Використовуються у побуті (колодязі) та для зрошення.

Міжпластові води лежать між двома водонепроникними шарами, мають постійний рівень, вода чиста. Води, що залягають на глибині під постійним тиском, називають артезіанськими. Якщо в цьому місці пробурити свердловину, то вода сама виливатиметься на поверхню або навіть буде фонтанувати.

У річкових долинах, ярах, балках підземні води можуть виходити на поверхню, утворюючи джерела.

На великих глибинах підземні води часто містять розчинені солі та гази. Такі води називають мінеральними і використовують як лікувальні. Підземні води з температурою понад +20 °С називають термальними. Вони перебувають на великих глибинах або в районах вулканічної діяльності, де виходять на поверхню у вигляді гарячих джерел або гейзерів.

Робота підземних вод

У товщі земної кори, розмиваючи й розчиняючи осадові породи, підземні води утворюють карстові підземні печери, озера, річки.

Підземні води спричиняють катастрофічні явища, наприклад зсуви. Вони поширені на схилах річок (райони Києва, Дніпропетровська та ін.) і морів (райони Одеси, Ялти). Зсуви руйнують дороги, будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя. Для запобігання зсувним явищам укріплюють схили, висаджують дерева, відводять грунтові води.

Надра Сумщини містять кілька водоносних горизонтів питної води.

Четвертинний водоносний комплекс найпоширеніший в області. Він залягає на глибині від 0,5 м до 18 м. Дебіт його становить від 1 до 4 л/с.

Неогеновий водоносний комплекс залягає на глибині 60—70 м. Дебіт його становить 1—5 л/с.

Палеогеновий водоносний комплекс не має однакової глибини залягання. Він поступово занурюється в південному напрямку. Дебіт його значно більший — від 5 до 7 л/с.

Кайнозойські підземні води майже прісні, тобто мають невисоку мінералізацію. Перекривна товща гірських порід не достатньо потужна, щоб добре відфільтрувати всі складові, які потрапляють до водоносних горизонтів з атмосферними опадами.

Крейдяний водоносний комплекс приурочений до потужної товщі білої крейди. Вода в ньому дуже якісна, майже не потребує очистки, але має підвищену жорсткість. Глибина залягання цього водоносного комплексу також підвищується в південному напрямку. Значний дебіт до 25 л/ с.

Юрський водоносний комплекс найглибший із всіх з питною водою. Юрська вода, як і крейдяна, майже не потребує очистки, але жорсткість її значно нижча тому, що водомісткі гірські породи — піски.

Найдавніші в області палеозойські водоносні горизонти залягають глибоко, наявні лише в місцях видобутку нафти й газу і мають дуже високу мінералізацію.

Усі водоносні горизонти з питною водою, крім юрського, розвантажуються на схилах ярів, балок і в руслах річок, утворюючи джерела. Водоносні горизонти, які залягають нижче неогенового водоносного горизонту, є напірними і належать до Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну.