Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми та молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі
Структура:
неповнолітні клієнти;
молоді клієнти (18-35 років);
представники соціального оточення.
Мета роботи: допомогти неповнолітнім пройти процес ре соціалізації та соціальної адаптації після звільнення, знайти своє місце у житті, стати повноправним громадянином.
Завдання:
допомогти неповнолітнім оволодіти основами законодавства з питань забезпечення їх прав, виконання громадянських обов’язків, надати знання щодо механізмів застосування чинного законодавства;
сприяти діяльності державних органів і громадських організацій стосовно практичного вирішення проблем зазначеної категорії;
переконати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у необхідності їхній активних дій щодо реалізації та адаптації до нових умов життя, показати шлях і механізм цієї діяльності;
визначити основні соціальні проблеми даної категорії осіб;
здійснювати соціально-психологічне консультування з питань міжособистісних стосунків;
вести роботу з батьками і найближчим оточенням цієї категорії осіб.
Напрями:
дослідницька діяльність;
організаційна діяльність;
науково-методична діяльність;
рекламно-інформаційна діяльність;
робота в громаді;
безпосередня соціальна робота з клієнтами.
Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи (соціальних працівників і соціальних педагогів) України – це документ, який націлює на здійснення соціальної роботи в багатьох функціональних сферах з метою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також і задоволення людських потреб.
Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України містить:
Етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи (перелік базових етичних ідей і традицій, що стають підґрунтям для прийняття етичного рішення в соціальній роботі);
Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи (основа професійної діяльності).
Етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи:
Повага до гідності кожної людини- кожна людина є неповторною та унікальною
Пріоритетність інтересів клієнтів.
Толерантність.
Доступність послуг.
Конфіденційність
Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи:
Етична поведінка стосовно професії
Дотримуватися Етичного кодексу, діяти відповідно до принципів і норм етичної поведінки.
Підвищувати якість та ефективність соціальних послуг, розвивати професіоналізм у соціальній роботі, залучаючи волонтерів (добровільних помічників) до виконання посильних для них завдань.
Визначати і з'ясовувати характер та причини індивідуальних, сімейних, групових соціальних проблем, проблем територіальної громади та глобальних соціальних проблем.
Підвищувати статус соціальної та соціально-педагогічної роботи.
Стимулювати розробку та впровадження соціальних технологій, методів, методик, програм, що спрямовані на покращання якості життя людини, сім'ї, групи людей, громади, спільноти та суспільства.
Етична поведінка стосовно колег
Визнавати різні погляди та форми практичного досвіду колег у соціальній роботі й інших фахівців, висловлювати критичні зауваження та пропозиції лаконічно і коректно.
Піддавати конструктивному аналізу професійні дії колег, теоретичні та методичні засади їхньої професійної діяльності.
Створювати та систематично використовувати можливості, умови для обміну знаннями, досвідом і поглядами з колегами у соціальній роботі, фахівцями інших галузей, волонтерами з метою вдосконалення власної практики роботи та збагачення інтелектуальних ресурсів професійної групи.
Підтримувати діяльність легалізованих професійних об'єднань та асоціацій, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відстоювати професійну честь і гідність своїх колег, не допускати упередженої критики на їхню адресу та щодо професії взагалі.
Звертати увагу відповідних організацій на будь-які порушення положень цього Кодексу.
Етична поведінка стосовно клієнтів
Поважати особистість клієнта і гарантувати захист його гідності та прав незалежно від походження, статі, віку та внеску в суспільний і соціальний розвиток.
Прагнути зрозуміти кожного клієнта, з'ясовувати всі чинники проблеми, що виникла, пропонуватиоптимальнівидипрофесійноїдіяльностіабосоціальнихпослуг.
Безпека клієнтів є першою умовою діяльності спеціалістів із соціальної роботи.
Допомагати всім клієнтам рівною мірою.
Заохочувати клієнта до взаємодії, яка ґрунтується на довірі, співчутті та збереженні конфіденційності.
Визнавати і поважати наміри, відповідальність клієнтів за прийняте рішення.
Якщо неможливо надати відповідну соціальну послугу, спеціалісти із соціальної роботи зобов'язані повідомити про це клієнтам, залишивши за ними право на свободу дій.
Етична поведінка стосовно взаємодіючих організацій
Співпрацювати з тими установами й організаціями, наміри та діяльність яких спрямовані на надання соціальних послуг; використовувати досвід їхньої роботи як ресурсну можливість для підвищення якості допомоги клієнтам.
Підтримувати та популяризувати партнерські стосунки між організаціями, що здійснюють соціальну діяльність у громаді, в суспільстві.
Забезпечувати професійну звітність перед клієнтами та громадськістю про ефективність і продуктивність роботи шляхом періодичних публічних оглядів якості, результативності та ефективності послуг, що надаються.
Будучи професором філософії Київського університету в 1918 році В. В. Зеньковський написав роботу «Соціальне виховання, його завдання та шляхи». У ній він позначає цілі і завдання соціального виховання в умовах, що змінилися державного і суспільного життя.
«Мета соціального виховання полягає у розвитку соціальних сил в душі дитини, у розвитку соціальної активності, у розвитку« смаку »до соціальної діяльності, виховання духу солідарності, здатності підніматися над особистими, егоїстичними задумами».
Соціальне виховання здійснюється як природним, так і спеціально-організованим чином. В душі кожної дитини, вважає Зіньківський, завжди є соціальні сили, які пов'язують його самосвідомість і активність з соціальним середовищем, це природна соціальність.
Спеціальна соціальність спиратися на власну активність дітей, яка може бути вольовий і емоційною
Важливим механізмом соціального виховання В. Зеньковський вважає соціальну спадковість. Тобто досвід, накопичений попередніми поколінням, становить традицію наповнену духовним змістом. Зіньківський показує, яким чином здійснюється соціальне наслідування і пояснює важливість цього процесу саме в дитинстві. «Для засвоєння традиції і потрібно настільки довге дитинство, яке властиво людині. Сприйняття традиції відбувається в живому соціальному спілкуванні, у соціальному єдності. Соціальне спадкування розвивається переважно на емоційній основі. Діти дуже рано, ще до виникнення мислення в його справжніх формах, виявляють вражаючу здатність до соціального орієнтування. Воно дозволяє душі дитини переживати як відчуття своєї сили, так і своєї слабкості. Переживання сили народжує самоствердження особистості з її власною ініціативою, творчістю ».
Соціальна середовище по В. Зіньківського дозволяє душі дитини освоїти такі найважливіші якості як пристосування, слухняність, наслідування, смиренність, прагнення до освіти, роботу над собою, самообмеження, звичку рахуватися з іншими людьми, що в кінцевому підсумку також забезпечує процес засвоєння дитиною соціальної традиції.
Фізичні відхилення:
а) нездужання – будь-яка втрата або аномалія фізичних чи фізіологічних функцій, елементів анатомічної структури, що утруднює певні види діяльності;
б) обмежена можливість – будь-яке обмеження або втрата внаслідок певного дефекту здатності виконувати діяльність в межах того, що вважається нормою для людини;
в) недієздатність – відсутність можливості виконувати більшість дій які є в нормі для фізично-здорової людини.
Психічні відхилення – це відхилення, пов’язані з розумовим розвитком людини чи недоліками її психіки.
а) затримка психічного розвитку;
б) розумова відсталість (олігофренія). Розумова відсталість буває в легкій (дебілізм) і глибокій (ідіотизм) формах;
в) порушення мови (від заїкання і порушення вимови до порушення письма і читання);
г) порушення емоційно-вольової сфери (суїцид);
д) обдарованість
Педагогічні відхилення – дане поняття стосується стандартів які визначають рівень освіти та виховання (норми одержання чи неодержання освіти та виховання.
Соціальна норма – це правила, зразок діяльності або міра допустимої (дозволеної або обов’язкової) поведінки людей чи соціальних груп, що склались в даному суспільстві.
Основними видами соціальних відхилень в соціальній педагогіці вважаються:
а) сирітство.
б) девіантна поведінка: алкоголізм, наркоманія та ін.
Виховна організація – це різновид соціального об’єднання людей одного
або різного віку, основною метою якого є виховання особистості.
Соціальна адаптація — пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії.
Соціальна адаптація:
Активна
Пасивна
Форми соціальної адаптації:
акомодація (повне підпорядкування вимогам середовища без їх критичного аналізу),
конформізм (вимушене підпорядкування вимогам середовища)
асиміляції (свідоме й добровільне прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними)
Напрями соціального виховання
Моральне виховання — це виховний вплив школи, сім'ї, громадськості, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності.
Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини, прищеплення культури розумової праці.
Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості. Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.
Громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, залучати її до суспільного життя, в якому права людини є визначальними.
Статеве виховання — це процес оволодіння підростаючими поколіннями моральною культурою у сфері взаємин статей, формування у них потреб керуватися в стосунках осіб протилежних статей нормами моралі.
Фізичне виховання – система заходів, спрямована на зміцнення здоров’я людини, загартування її організму, розвиток рухових навичок та вмінь.
Естетичне виховання – формування здатності сприймати і перетворювати світ за законами краси. Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Естетична культура — сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.
Трудове виховання — процес залучення молоді до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їй виробничого досвіду, розвитку в неї творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.
Правове виховання — цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування в неї правової культури й активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні знання та навчити її шанувати закони і підзаконні акти і дотримуватися їх, тобто сформувати досить високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права й обов'язки, може грамотно себе захищати від незаконних дій. з боку юридичних органів, що застосовують право.