19.Комерційна концесія.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, в тому числі право на фірмове найменування і (або) товарний знак, торговельну марку правоволодільця, охоронювану комерційну інформацію, а користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути суб’єкти підприємницької діяльності, зареєстровані у встановленому законом порядку - правоволоділець і користувач.

Договір комерційної концесії є консенсуальним, взаємним, оплатним і повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Виходячи з закордонного і міжнародного досвіду, виділяються чотири групи відносин, називаних в українському законодавстві комерційною концесією: промислова комерційна концесія, яка передбачає виробництво товарів; збутова комерційна концесія, яка передбачає продаж товарів; комерційна концесія на обслуговування, яка передбачає надання послуг; комерційна концесія бізнес-формату.

21.Публічна обіцянка винагороди.

Публічна обіцянка винагороди - це звернена до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого результату тому, хто досягне цього результату. Обіцянка винагороди має юр значення лише за наявності таких ознак: 1)обіцянка винагороди має бути публічною, тобто бути сповіщеною у засобах масової інформації або ін чином невизначеному колу осіб; 2)обіцянка винагороди повинна мати майновий характер; 3) умовою одержання винагороди є вказівка на результат, якого слід досягти для одержання винагороди (передання інформації, знайдення речі, знайдення фіз. особи) 4) обіцянка винагороди повинна дати можливість встановити, хто її обіцяв. Суб'єктами зобов'язання можуть бути як фіз, так і юр особи. Особа, яка обіцяє винагороду, є боржником, а той, хто відізвався на таку обіцянку, - кредитором. До умов сповіщення публічної обіцянки винагороди законодавець відносить: • зміст завдання; • строк виконання; • місце виконання; • форму та розмір винагороди. Строк виконання завдання може бути встановлено безпосередньо в оголошенні. Якщо його не встановлено, то завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання.

23.Відшкодування шкоди, завданої малолітньою чи неповнолітнього особою.

Відповідальність за шкоду, що завдана малолітніми, покладається на їх батьків (усиновлювачів) або опікунів чи ін фіз осіб, які на правових підставах здійснюють виховання неповнолітньої особи. Аналогічний порядок поширюється і на заклади, які за законом здійснюють щодо малолітніх функції опікуна. Коли це стосується батьків, то відповідальність буде покладена на обох, незалежно від того, чи проживають вони разом, чи окремо, оскільки обов'язок здійснювати належне виховання і нагляд за малолітнім є рівним для обох з них. У випадку, коли батьки, були позбавлені батьківських прав, то обов'язок відшкодовувати завдану шкоду за протиправні діяння своїх малолітніх дітей лежить на них ще впродовж 3р після позбавлення батьківських прав.

В ЦК У передбачена можливість покладення відповідальності на фіз осіб, які здійснюють виховання та /чи нагляд за малолітніми на правових підставах, переважне місце серед яких посідає договір. У випадку, коли відповідачем за шкоду, що завдана малолітнім є юр особа, то слід зауважити, що законодавець визначає перелік цих юр осіб: навчальний заклад, заклад охорони здоров’я чи ін заклад, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також заклад, який за законом здійснює щодо малолітнього функції опікуна. При цьому, протиправним діянням цих юр осіб вважаться саме невиконання чи неналежне виконання законного обов'язку здійснювати нагляд за малолітніми

.