19.Предмет судового доказування. Обставини що не потребують доказування в цивільному судочинстві

Предмет доказування — юридична категорія, на пізнання якої спрямована вся доказова діяльність суду і осіб, які беруть участь у справі. Предметом доказування виступають: а)обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); б)обстав, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення); в)інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Залежно від волевиявлення суб'єктів правовіднос можуть бути дії, які виконувалися за волею сторін, і події, що проходили поза їх волею. Залежно від відповідності фактів установленому правопорядку вони можуть бути правомірними і неправомірними. Залежно від часу виконання дій факти предмета доказування поділяються на факти-явища, які мали місце в минулому і факти-стану, які носять тривалий характер (продовжуються) і можуть безпосередньо сприйматися судом.

До судового доказування не входять обставини, які оказувати не потрібно з огляду на їх визнання та загальновідомість.

Обставини що не потребують доказування: 1)Це обставини, які визначені сторонами безспірними; 2)визнання про вік особи; 3)визнання психічного стану особи; 4)обставини, визнані судом загальновідомими; 5)обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ у якій беруть участь ті самі особи.

20.Поняття та класифікація доказів у цивільному процесі

Доказами у цивільному процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін і мають інше значення для спарви.

Докази класифікуються: 1)За характером зв'язку: прямі і побічні. Прямий доказ безпосередньо вказує на обставину, яка має значення для справи. Побічні – це такі фактичні дані, які лише в сукупності з іншими доказами вказують на існування певних обставин. 2)За процесом формування даних про факти: первісні і похідні. Первісний доказ – це оригінал документа, покази свідка, очевидця. Похідний – це копія чи витяг із документа, покази свідка зі слів очевидця. 3)За джерелом отриман доказу: особисті, речові та змішані. Особистими є пояснення сторін, третіх осіб, покази свідка. Речовими є письмові, речові докази, аудіо та відео запис. Змішані – є висновок експерта, тому що у судовому засіданні досліджуютьс письмові документи (висновок експер), а також допитується особа експерта

21.Загальна характеристика видів засобів доказування у цивільному процесі

Засобами доказування (носіями фактичних даних) є: 1)Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків у ЦП. Буває: усні і письмові; твердження(пояснення особи, якими вона обґрунтовує свої вимоги і заперечення) і визнання(це такий вид доказування, який слугує процесуальному захисту інтересів опонента). 2)Письмові докази: заяви сторін і додані до них документи, акти лідируючих суб'єктів, що закріплюють фактичні дані, письмові пояснення учасників; 3)Усні пояснення учасників. Так, зокрема у ході засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за розсудом палати можуть бути заслухані повідомлення осіб, запрошених з ініціативи адвоката; 4)Речові докази; 5)Висновки експертів; 6)Покази свідків; 7)Протоколи процесуальних дій. Вони є носіями доказової інформації різного рівня: вони містять фактичні дані, що мають значення основних доказів, а також допоміжні докази. Доказове значення мають не тільки самі процесуальні документи, але й різні додатки до них.

Письмові докази – це будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого хар-ру чи витяги з них, які мають значення для справи. Як правило подаються в оригіналі, але суд може долучити до справи копію, звіривши її з оригіналом.

Види доказів: 1)Офіційні і неофіційні; 2)Розпорядчі та інформативні; 3)Прості та нотаріально посвідчені; 4)Копії та оригінали.

Письмовий доказ лише тоді буде доказом у справі, коли складений до судового засідання. Письмовими доказами вважаються будь-які предмети матеріального світу, на яких за допомогою букв, цифр, символів і малюнків нанесена інформація.

Письмові докази мають особливості в їх дослідженні: 1)Він має бути зачитаний в судовому засіданні в повному обсязі. 2)Якщо він є особисти листом, записом телефонних розмов чи іншим видом особистої кореспонденції особи, то дослідження можливе за згодою сторони, та у закритому судовому засіданні.

Речові докази - це будь-які об’єкти матеріальн світу, які своїми властивостями свідчать про певну інформацію, яка має значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію, важливу при розгляді справи.

Досліджуються речові докази в судовому засіданні шляхом особистого огляду судом, а також пред'явлення для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а у необхідних випадках — також експертам і свідкам. Огляд речових доказів, які не можуть бути доставлені до суду, провадиться судом, що розглядає справу, за місцем їх знаходження. Про проведення огляду повідомляються особи, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — свідки і експерти. Про наслідки проведення огляду на місці і про зміст процесуальних дій, що виконувалися, складається протокол, який підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом всі складені або завірені під час огляду плани, креслення, знімки тощо.