12. Поняття види та обчислення процесуальних строків у цивільному процесі

Процесуальні строки – це проміжок часу, у межах якого має бути вчинена процесуальна дія.

Строки встановлюються законом (для розгляду заяви про забезпечення позову; про забезпечення доказів, про апеляційне і касаційне оскарження.) або призначают судом (строк для сплати судового збору, якщо він не був оплачений до позовної заяви; строк для подання доказів за клопотанням сторін).

Види процесуальних строків: 1)абсолютно визначені (строки, призначені для відкриття провадження у справі, а також строк для подання апеляційної заяви на рішення суду – 10 днів), 2)відносно визначені (строк для виправлення недоліків позовної заяви, відстрочка або розстрочка сплати судових витрат на строк не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції), 3)невизначені (строк розгляду справи в апеляційній інстанції.).

Обчислення процесуальних строків здійснюється роками, місяцями і днями або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Якщо закінчення строку припадає на такий місяць в якому немає відповідного числа то закінчення строку буде останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то закінчення строку є наступний робочий день. Закінчується строк у 24 год доби, але якщо процес дію необхідно вчинити в суді, то закінчення строку припадає на закінч роботи суду.

Зупинення процесуальних строків відбувається в наслідок зупинення провадження по справі: 1)В наслідок смерті фізичної особи, яка є стороною у справі, якщо можливе правонаступництво. 2)Призначення експертии. Зупинення процесуальних строків відбувається на підставі ухвали суду.

Продовження процесуальн строків здійснюється судом якщо особа пропустила з поважних причин строк встановлений судом. Для продовження строку особа має подати заяву до суду у якій вказати поважність пропуску, а також вчинити необхідну процесуальну дію.

13. Поняття і види підвідомчості у цивільному процесі

Розмежування компетенції між органами держави називається підвідомчістю. Компетенція суду в здійсненні правосуддя — по розгляду і вирішенню визначеної певної категорії питань називається судовою юрисдикцією або підвідомчістю судових органів. Відповідно до КУ юрисдикція судів пошир на всі правовідносини, що виникають у державі.

Види підвідомчості: 1)Виключна підвідомчість означає, що цивільне справа може бути вирішене лише судом (розірвання шлюбу, про визнання особи недієздатною); 2)Альтернативна підвідомчість передбачає можливість вирішувати цивільні справи і судом і іншими юрисдикційними органами (натаріат може вчинити виконавчи написи; комісія з трудових спорів); 3)Договірна. Сторони можуть домовитись про вирішення третейським судом (у письмовій формі).

Критерії підвідомчості справи загальному суду: 1)Наявність спору про право, крім справ окремого провадження. 2)Суб’єкти спірних правовідносин. Ними мають бути 2-і фізичні особи або фізична і юридична особа. Виняток: якщо спір між суб’єктами господарювання про захист честі, гідності і ділової репутації вирішує загальний суд. 3)Характер спірних правовідносин: цив., джитлов., сімейний тощо