6.Процесуальна співучасть сторін у цивільному процесі

Процесуальна співучасть – це участь в одному і тому ж процесі декількох позивачів чи відповідачів. Допускається така співучвсть, якщо: 1)Предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2)Права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3)Предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Коли позивачами є 2 особи чи більше, а відповідачем - одна, то така співучасть буде активною, коли ж навпаки - то пасивною, а коли одна й інша сторони представлені кількома особами - змішаною.

Співучасть поділяється на обов’язкову і факультативну. Обов’язкова є тоді, коли права та обов’язки сторін неможливо встановити без встановлення прав і обов’язків інших суб’єктів спірних правовідносин. Факультативна настає з метою економії коштів і часу. Співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність

7.Поняття та заміна неналежного відповідача

Неналежний відповідач – особа, яка не повинна відповідати за пред’явлен позовом. Позивач повинен обґрунтовувати в позовній заяві, чому певна особа має залучатис до справи як відповідач. Суд може звернути увагу позивача на те, що відповіда у справі є неналеж.

Існують такі варіанти заміни неналежного відповідача: 1)За згодою позивача суд проводить заміну неналежного відповідача належним; 2)За згодою позивача суд залуча до справи співвідповідача; 3)якщо позивач не дає згоди на заміну неналежного відповідача, то суд залучає належного відповідача до справи у якості співвідповідача.

Заміна проводиться шляхом прийняття судом вмотивованої ухвали. Після проведення заміни справа розпочинається спочатку за клопотан нового відповід.

8.Процесуальне правонаступництво

Процесуальне правонаступництво – це заміна у процесі сторони чи 3 особи іншою особою з переходом до неї усіх прав та обов’язків попередника.

Види правонаступництва: 1)Універсальне. Настає у разі смерті фізичної особи чи припинення юридичної особи, крім випадків, коли певні права і обов’язки тісно пов’язані з особою, і правонаступництво щодо неї неможливе. 2)Сингулярне (часткове правонаступництво). Настає в разі уступки вимоги, або переведення боргу.

При заміні боржника (відповідача) суд має запитати згоду позивача, при заміні позивача така згода у відповідача не запитується. Для правонаступника є обов’язковими всі процесуальні дії, які вчинив попередник. Після вступу у справу правонаступника процес не розпочинається спочатку. Правонаступниц можливе на будь-якій стадії процесу.

9.Поняття та види та процесуальне становище третіх осіб у цивільному процесі

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги – це суб’єкти ЦП правовідносин, які вступають у відкриту цивільну справу шляхом подання позовуна предмет спору до однієї або обох сторін з метою захисту особистих прав чи інтересів.

Характерною ознакою цього виду третіх осіб є не наявність самостійних прав на предмет спору, які можуть бути визначені тільки судовим рішенням по розгляду справи по суті, а заявления самостійної вимоги на предмет спору між сторонами, що пред'являється по їх справі.

Ці особи мають права і обов’язки позивача. Вони можуть вступити у справу до часу закінчення судового розгляду. Ці особи можуть вступити у справу лише за власною ініціативою. Позовна заява третьої особи , яка заявила самостійні вимоги повинна сплатити судові витрати. Після вступу у справу третьої особи справа може розпочатись з початку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог – це такі суб’єкти ЦП правовідносин, які беруть участь у цивільній справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб’єктвних прав чи інтересів, які зачіпаються у цьому процесі.

Участь третьої особи в процесі сприяє всебічному, повному і об'єктивному встановленню судом дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, а отже — і постановленню законного і обґрунтованого рішення. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог можуть брати участь самі: 1)За власною ініціативою; 2)За ініціативою сторін; 3)За ініціативою суду.

У разі, коли вони бажають брати участь у розгля справи мають подати заяву, яка не оплачується. Якщо ініціатором участі цих осіб є строни чи суд, це все одно не зобов’язує цих осіб брати участь у справі. Вони користуються правами передбаченими законом.

10.процесуальні форми, види участі та процесуальна правосуб’єктність прокурора та органів державної влади, місцевого самоврядування та осіб, яким законом надано право захищати інтереси інших осіб у цивільному процесі.

Правовими підставами участі прокурора в цив процесі є: КУ, ЗУ«Про прокуратуру», ЦПК, Галузеве законодавство, накази Генерального прокурора Укр.

Завдання прокурора: 1)Представляти інтереси д-ви або громадян у суді; 2)Сприяти судові у всебічному, повному та об’єктивному розглядові справи та ухвал. Рішення, що ґрунтуються а законі; 3)Своєчасно вживати заходи доусунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

Процесуальні форми: 1)Подання заяви до суду про захист прав та інтересів д-ви або громадян (позовна заява, заява про видачу судового наказу тощо). Крім цього прокурор має право подати апеляційну чи касаційну скаргу, а також заяву про перегляд справи за нововиявленими чи винятковими обставинами. 2)Вступ у розпочатий процес.

Види участі прокурора: 1)Обов’язкова участь прокурора, яка відбувається за ініціативою суду або закону. Відповідно ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний взяти участь у розгляді цивільної справи про відшкодування шкоди. 2)Факультативна участь (прокурор бере участь у справі за власною ініціатив).

Якщо прокурор бере участь у ЦП шляхом звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі, то він наділений усіма правами та обов’язка особи, інтереси якої представл (позивача, стягувача тощо), окрім права укласти мирову угоду.

Прокурор має такі спеціальні права: 1)Відмовитись від позову; 2)Змінити предмет або підставу позову; 3)Збільшити чи зменшити розмір позовних вимог. Прокурор зобов’язаний подати заяву відповідно до вимог ЦПК, але на відміну від позивача не сплачує судового збору, та витрат на ІТЗ.

Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду. Прокурор у цивільному процесі не є представником, не є позивачем, його процесуальна назва-прокурор, не зважаючи, яку посаду він займає в органах прокуратури. Прокурор, який вступає у розпочатий процес, користується лише загальними правами: 1)Не може відмовитись від позову; 2)Не може збільшити або зменшити позовних вимог; 3)Не може змінити предмет або підставу позову.