1.Поняття цивільного судочинства, його значення та стадії.

Цивільне судочинство — це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав та обов'язків і цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб'єктами — судом і учасниками процесу.

Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об'єднаних за матеріальними ознаками в 3 види: 1)Позовне провадження — у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних правовідносин. Характеризується наявністю 2 сторін позив. і відпов. Тільки тут є позовна заява. 2)Наказне провадження – це вид безспірного цивільного судочинства. Сторони—стягувач і боржник. Вони не викликаються на судовий розгляд, який відбувається без їх участі. Судове рішення називається судовий наказ. 3)Окремого провадження — це вид безспірного цивільного судочинства, у порядку якого розслідуються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для охорони прав чи інтересів особи.

Цивільне судочинство складається з окремих частин або стадій, які характеризуються сукупністю процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних найближчою метою. Стадії цивільного судочинства: 1)Відкриття провадження у цивіьній справі; 2)Провадження у справі досудового розгляду (підготовча стадія); 3)Судовий розгляд; 4)Апеляційне оскарження рішень суду, які не набрали законної сили; 5)Касаційна інстанція, у якій переглядаються рішення, що набрали законної сили; 6)Стадія перегляду рішень за нововиявленими обставинами; 7)Перегляд рішень за винятковими обставинами; 8)Виконання рішень.

Перші 3 стадії охоплюють провадження в суді перш інстанції, а кожна наступна — єдине проваджен у вищестоящому суді або у зверненні до виконання.

Кожна стадія має 3 фази (підстадії) розвитку, які послідовно змінюються одна одною: порушення судочинства, підготовка і вирішення по суті - розгляд і вирішення справи, перевірка законності і обґрунтован рішення, звернення рішення до примусового виконан.

5.Поняття ознаки та процесуальне становище сторін у цивільному процесі.

Особи, які беруть участь у справі мають юридичну заінтересованість, яка буває 2-х видів: матеріально-правова і процесуально-правова.

До таких осіб належать: позивач і відповідач; стягував і боржник; заявники у справах окремого провадження та треті особи у позовному провадженні.

Особи які мають лише процесуальний інтерес: процесуальні представники; прокурор; уповноважений ВРУ з прав людини; органи д-вної влади і місцевого самоврядування.

Обидві групи осіб користуються правами: 1)Берути участь у судових засіданнях. 2)Знайомитись з матеріалами справи. 3)Отримувати копії документів, долучених до матеріалів справи. 4)Подавати докази. 5)Брати участь у їх досідженні. 6)Давати пояснення та висловлювати свої доводита заперечення. 7)Оскаржувати рішення суду. 8)Користуватися іншими процесуаль правами, встановленими законом.

Обов’язком є добросовісно користуватись наданими правами.

3.Поняття і класифікація принципів цивільного процесу. Принципи ЦПП виражать панівні в певному сусп-ві ідеї щодо суду та правосудя у цивільн справах.

Існує 20 принципів, що закріплені в КУ і стосуються ЦП. До них належать: 1)здійснення правосуддя виключно судами; 2)змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості; 3)державна мова судочинства; 4)гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 5)рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; 6)публічність; 7)здійснення правосуддя суддею одноособове і колегією суддів; 8)законність; 9)забезпечення апеляційн та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлен законом; 10)ухвалення судами рішень іменем Укр і їх обов'язковість до виконання на всій території Укр. 11)доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини та громадянина.

Галузеві принципи ЦП: 1)Диспозитивність полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь у справі, можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії. 2)Усність судового розгляду. Полягає в тому, що розгляд справи провадиться усно, процесуальна діяльність суддів і учасників процесу відбувається в словесній формі. 3)Оперативність і раціональність процесуальної форми. Раціональність полягає у створенні найбільш сприятливого порядку для процесуальної діяльності суду, для доступу в цивільний процес по справі заінтересованих осіб і їх процесуальної діяльності. Оперативність є правов вимогою, якою забезпечується своєчасність розгляду і вирішення цивільних справ у часових межах шляхом найбільш повного і раціонального використання процесуальних засобів, спрямованих на швидке і правильне вирішення цивіль справ 4)Неможливість процесуального сумісництва.