11. Які ідеї соціалістів-утопістів (ш.Фур’є, а.Сен-Сімон, р.Оуен) є найбільш раціональними?

Анрі Сен-Сімон (1760-1825) Сучасне йому суспільство складається з двох основних класів: дозвільних власників і трудящих індустріалів. Перші отримують паразитичні доходи — ренту, відсоток — шляхом експлуатації тих, хто одержує трудові доходи, до яких він відносить зарплату і при­буток. У майбутнім суспільстві, яке Сен-Сімон називає індустріальною системою, буде відсутнім паразитичне привласнення, оскільки буде ліквідована його основа — приватна власність. Праця буде загальною: усі будуть зайняті або фізичною, або розумовою працею і будуть брати участь у створенні достатку. Положення людей буде визначатися їхніми здібностями, а доход кожного — внеском у загальну справу. На зміну анархії виробництва прийде планомірна його організація, метою якої буде «можливо більш корисне поєднання всіх окремих робіт в області наук, мистецтв і ремесел». Регулюючим центром буде держава, яка поступово буде втрачати свої політичні функції, залишаючи за собою лише функції «управління речами», тобто виробництвом і розподілом. Разом з тим для досягнення достатку варто заохочувати розвиток усіх видів господарств, спонукуючи заповзятливість «спокусою приватних вигод». Приватна власність, таким чином, не ліквідується беззастережно, а зберігається в тій мері, у якій вона стимулює ефективнішу працю.

Інший варіант соціальної утопії представлений Шарлем Фур'є (1772-1837). Якщо Сен-Сімон спробував дати загальну картину майбутнього соціалістичного суспільства, то Фур'є зосередив свою увагу на деталях, докладно досліджуючи первинну ланку цього суспільства. він скрупульозно описує всі деталі виробництва і побуту в таких осередках, називаних їм фалангами. Фаланги будуються за принципом асоціації, тобто добровільного об'єднання людей, які живуть і працюють разом. Поділ праці.

Ідеї утопічного соціалізму знайшли благодатний грунт не тільки в післяреволюційній Франції, яка роздиралася соціальними протиріччями, але й в Англії, де ці протиріччя були породжені наслідками промислового перевороту. Найяскравішою фігурою серед носіїв цих ідей став Роберт Оуен (1771-1858).

На відміну від інших утопістів він не тільки пропонував проекти соціальних перетворень, але і намагався реалізувати їх на практиці. Спочатку він проводить експеримент на ткацькій фабриці в шотландському містечку Нью-Ленарці, яка належала йому. Ство­ривши робітникам елементарні людські умови праці і побуту (коротший робочий день, стерпні житла, пенсії і допомоги, дитсадки і ясла для дітей), він досягає разючих результатів у вигляді росту виробництва і соціального оздоровлення.

12. Визначте сутність економічної категорії «капітал» за к.Марксом. Що являє собою органічна будова капіталу?

Від розгляду сутності грошей Маркс переходить до визначення сутності капіталу, досліджуючи перетворення грошей у капітал. По-перше, вже у визначенні категорії "капітал" її сутність порівнюється Марксом із "засобами експлуатації робітника і встановлення влади капіталіста над робочою силою", тобто капітал розглядається як система капіталістичної експлуатації найманої праці.

По-друге, капітал трактується як самозростаюча вартість, коли "приєднуючи до мертвої предметності товарів живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість - минулу, уречевлену, мертву працю - в капітал, у самозростаючу вартість, в оживлене чудовисько, яке починає "працювати" ніби під впливом любовної пристрасті, що його охопила", примножуючи застосовану у виробництві вартість.

По-третє, Маркс доводить, що капітал приносить прибуток (самозростає) лише у поєднанні з робочою силою, яка створює додаткову вартість, тобто вартість понад вартість самої робочої сили. Тільки той робітник для капіталіста продуктивний, який виробляє додаткову вартість, тобто слугує самозростанню капіталу.

Новим для політичної економії стало положення Маркса про органічну будову капіталу, яке передбачає поділ капіталу на дві вартісних частини: постійний капітал - вартість засобів виробництва - і змінний капітал - вартість робочої сили. Саме через ці категорії Маркс переходить до характеристики більш важливого для нього поняття - норми експлуатації найманої праці, яку він визначав через співвідношення додаткової вартості та змінного капіталу, тобто як норму додаткової вартості.

Основний і оборотний капітал Маркс розглядає в другому томі "Капіталу", коли йдеться про кругообіг капіталу та його оборот. Відмінність між основним і оборотним капіталом Маркс вбачає в тому, що перший переносить свою вартість на продукт по частинах, а другий - одразу. Основний капітал (вартість засобів праці) - це частина постійного, а оборотний капітал (вартість предметів праці та робочої сили) включає як елементи постійного капіталу, так і увесь змінний капітал.