3. Визначте, зміст яких економічних категорій і як саме спробували пояснити ф.Аквінський, Ібн Хальдун. Чи є щось спільне в теоріях даних авторів?

Ібн-Халдун (Ібн Халдун Абдуррахман Абу Зейд ібн Мухаммед) (1332 -1406) - арабський історик і філософ. Його основна праця носить назву "Книга повчальних прикладів з історії арабів, персів, берберів і народів, що жили з ними на землі". Висунув концепцію "соціальної фізики", яка закликала:  -До усвідомленого відношенню до праці;  - Боротьбі з марнотратством і жадібністю;  - Розумінню нездійсненності майнового і соціальної рівності, Суспільство, за Халдуном, поділяється на "класи" або "верстви" виключно за майновою ознакою, а не за "благородством крові". Ціну" товару Халдун розглядав як грошовий вираз його вартості. Коливання товарних цін на ринку пояснював впливом ринкового попиту і пропозиції. "Грошима" вважав золото і срібло, які виконують функції "міри вартості", "засобу обігу" товарів і "засобу нагромадження". Багатство розглядав як сукупність життєвих благ, що створені працею.

Фома Аквінський (Фома Аквінат) (1225 - 1274) - чернець-домініканець. З 1257 р. доктор Паризького університету. Читав лекції в Парижі, Кельні, Римі та Неаполі.У своєму основному творі "Сума теології" дає оцінку товарно-грошових відносин.Ключові догми Фоми Аквината:  - Гроші не можуть породжувати гроші;  - Необхідно становий розподіл суспільства;  - Багатство поділяється на природне (плоди землі та ремесла) і штучне (золото і срібло);  - Визнання необхідності приватної власності.«Справедливою ціною» Фома Аквінат вважав:  - Ціну, яка сообразна витратам;  - Ціну, яка забезпечує блага людям пропорційно їх стану.Догми Фоми Аквінського є характерними для пізнього феодалізму.

Спільне – поділ суспільства!

4. Які економічні процеси знаменували собою кризу феодалізму та зародження мануфактурного періоду розвитку європейської економіки в XVI-XVII ст.?

Генеза індустріальної цивілізації пов’язана з розвитком мануфактурного виробництва. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI – XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне. В цей період відбулися значні зрушення в сфері обігу і розподілу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, розвивався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейські та світові ринки товарів і грошей. Панівну роль відігравали Голландія і Англія. Європейські феодальні країни були вилучені із світового ринку і перетворилися на країни-продавці продукції своїх аграризованих економік. Відбулися радикальні зміни в організації світової торгівлі. З’явилися монополістичні торгові компанії, вдосконалилися товарні біржі. Зароджувалася страхова справа. Доходи розподілялися через зарплату (найману працю), прибуток (капітал), ренту (земельну власність). Значну роль у процесі генези індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах (1566 – 1609 рр), Англії (1640 – 1660 рр), Північній Америці (1775 – 1783 рр), Франції (1789 – 1794 рр). XVI – XVIII ст. – період завершення становлення національних ринків, їх розширення та зміцнення. На початку XVI ст. в Антверпені склався грошовий ринок, де у міжнародних розрахунках використовувалися векселі (письмові боргові зобов’язання) на пред’явника. Борги та кредити поступали на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук в руки, поки не анулювалися, коли боржник, який підписав зобов’язання, не отримував його як кркдитор. Загальною стала практика платіжних розпоряджень (асигнацій). У 1598 р. було засновано Страхову палату.