2. Таблиця розділів та логічні диски

Таблиця розділів - це область, куди записується службова інформація про логічні дисках, що знаходяться на вінчестері. Якщо ця інформація буде некоректною або просто Таблиця розділів GUID

GUID Partition Table, абр. GPT — стандарт формату розміщення таблиць розділів на фізичномужорсткому диску. Він є частиною Розширеного мікропрограмного інтерфейсу (англ. Extensible Firmware Interface, EFI) — стандарту, запропонованого Intel на зміну BIOS. EFI використовує GPT там, де BIOS використовує Головний завантажувальний запис (англ. Master Boot Record, MBR).

убиться, операційна система не зможе знайти дані, які містяться на жорсткому диску.

Можливості 

На відміну від MBR, котра починається з виконуваної двійкової програми, що ідентифікує і завантажує активний розділ, GPT використовує розширені можливості EFI для здійснення цих процесів. Проте MBR присутня в самому початку диску (блок LBA 0) як для захисту, так і з метою сумісності. Власне GPT починається з Заголовка таблиці розділів (англ. Partition Table Header).

GPT використовує сучасну систему адресації логічних блоків (LBA) замість колишньої адресації (в MBR) «Циліндр — Головка — Сектор» (CHS). MBR із всією своєю інформацією міститься в блоці LBA 0, заголовок GPT — в блоці LBA 1. У заголовку міститься адрес блока, де починається сама таблиця розділів, звичайно це наступний блок — LBA 2. У випадку 64-бітної версії ОС Microsoft Windows NT, за таблицею розділів зарезервовано 16 384 байт (при використанні сектора розміром 512 байт це буде 32 сектора), так що першим використаним сектором кожного жосткого диска в ньому буде блок LBA 34.

Крім того, GPT забезпечує дублювання — заголовок і таблиця розділів записані як на початку, так і в кінці диска.

Теоретично, GPT дозволяє створювати розділи диска розміром до 9,4 ЗБ (9,4 × 10²¹ байт), в той час як MBR може працювати тільки до 2,2 ТБ (2,2 × 10¹² байт).

Диск це сховище даних у вигляді круглої пластини. На ній ці дані записуються різними способами. Часто під диском розуміється кілька дисків, об'єднаних у пакет.

Диск — це носій даних. Пристрій, який записує (читає) дані на (с) диску(а), називається накопичувачем даних.

Диски різняться по способу запису/читання даних, можливості їх заміни, щільності запису.

По способу запису/читання диски діляться на магнітні, лазерні (оптичні), магнітооптичні. Магнітні диски, у свою чергу діляться на гнучкі й тверді.

Лазерні диски призначені в основному тільки для читання даних (див. Компакт-диск). Магнітооптичні диски можуть використовуватися для читання й запису даних (див. Магнітооптичний накопичувач).

Диски бувають знімні й постійні. Знімні магнітні диски називаються гнучкими, пристрій для читання/запису називається накопичувачем на гнучкому магнітному диску.

Незнімні магнітні диски називаються твердими магнітними дисками; пристрій для читання/запису називається накопичувачем на твердому магнітному диску, або вінчестером. Запис/читання даних на твердий магнітний диск проводиться на великій швидкості (до 7200 обертів у хвилину). Обсяг даних на диску до 9,1 Гбайт.

Віртуальний (електронний) диск — імітація фізичного диска в оперативній пам'яті (див. Віртуальна пам'ять).

Логічний диск - частина жорсткого диска, використовуваного як самостійний фізичний диск.