36

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра управління фінансовими послугами

ОДЗ

на тему: Аналіз діяльності НПФ

Виконали:

студентки фінансового факультету

спеціальності банківська справа

3 курсу 8 групи

Плескун І.В.

Курик М.М.

Перевірила:

к.е.н. доцент кафедри управління

фінансовими послугами

Андрійченко Ж.О.

м. Харків, 2013р.

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Сутність, нормативно правове регулювання та фінансовий механізм діяльності НПФ 5

2. Загальний аналіз недержавних пенсійних фондів України 12

3. Порівняльна характеристика недержавних пенсійних фондів зі страховими компаніями 21

ВИСНОВКИ 28

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 30

ДОДАТКИ 32

ВСТУП

Соціальне забезпечення населення України є однією з найбільш актуальних проблем на даний момент в нашій країні. На першому місці серед проблем соціальної сфери стоїть проблема пенсій. На жаль, система законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення недосконала, пенсії не відповідають реальному прожитковому рівню в нашій країні. Українське суспільство переживає нелегкий період політичних, економічних і соціальних перетворень. Це вимагає величезних зусиль у всіх сферах суспільного життя, зокрема, в галузі правового забезпечення реформ, створення законодавства, що відповідає новим соціально-економічним умовам і дозволяє забезпечити ефективний захист прав громадян. Одним із способів досягнення ефективності пенсійного страхування є зміна структури пенсійних виплат за рахунок недержавних пенсійних фондів. Тому актуальність теми очевидна.

Метою даної роботи є вивчення нового для України інституту недержавних пенсійних фондів, оцінки принципів їх роботи, ефективності, гарантій на надані послуги, переваг і недоліків в порівнянні з державною системою пенсійного страхування та іншими видами накопичення грошових коштів. Методами вирішення завдань є аналіз існуючої системи пенсійного забезпечення, сутність діяльності, нормативно-правове регулювання, фінансовий механізм діяльності (НПФ), аналіз закордонного досвіду і виявлення прийнятних для наших умов нюансів.

Об'єктом дослідження є пенсійне страхування в Україні, предметом дослідження є недержавне пенсійне страхування.

Пенсійний вік очікує всіх працюючих людей. Це той вік, коли держава, згідно трудовому стажу нараховує до отримання грошові кошти.

Це саме той час, коли людина може відчути «турботу» держави про себе. Ніхто не хоче на старості рахувати копійки (хоча в більшості випадків так і виходить, принаймні, у нас в країні). Саме тому певний поштовх у розвитку і отримали "недержавні пенсійні фонди".

Міжнародна практика НПФ показує – що за допомогою такого виду заощадження коштів можна накопичити собі на гідну і забезпечену старість.

1. Сутність, нормативно правове регулювання та фінансовий механізм діяльності нпф

Недержавні пенсійні фонди, акумулюючи кошти населення та роботодавців, надають стимулюючу дію на економічну активність населення, оскільки механізми розміщення та подальшого використання накопичуваних коштів формують більш високу зацікавленість громадян у зростанні доходів від підприємницької та іншої діяльності. Крім того, концентрація відкладених фінансових резервів населення призводить до необхідності забезпечити гарантії збереження вкладених коштів і захистити майбутні економічні інтереси населення, забезпечуючи незнижуваний рівень споживання при втраті працездатності.

Таким чином, недержавні пенсійні фонди беруть на себе частину функцій держави щодо забезпечення соціальних та економічних гарантій населенню в рамках соціального забезпечення. Це обумовлює необхідність державного контролю та регулювання в цій сфері.

Недержавне пенсійне забезпечення в розвинених країнах займає важливе місце в системі соціального захисту працюючої частини населення. Саме даний вид особистого накопичувального страхування є дієвим інструментом досягнення інтересів держави і громадян у сфері їх пенсійного забезпечення. Так, протягом 2005-2010 рр. обсяги пенсійних активів, накопичених приватними фондами тринадцятий найбільшими ринками світу, знаходяться в межах 20-25 трлн. доларів США. Загальні пенсійні активи найбільших країн світу в 2010 році склали 70% від їх ВВП, найбільший відсоток пенсійних активів відносно ВВП (120%) становив у Нідерландах (табл. 1) [4, 5, 7].

Світовий досвід свідчить про те, що за кордоном використовуються різні моделі пенсійних систем, що включають в себе різноманітні інститути соціального захисту (державне соціальне забезпечення, обов'язкове соціальне страхування, особисте пенсійне страхування і т. д.). Як правило, побудовані за «накопичувальної» або «розподільної» схемою моделі в чистому вигляді зустрічаються рідко. В основному, використовуються комбіновані моделі,

Таблиця 1

Активи нпф та структура пенсійних виплат в державах світу та в Україні станом на 01.01.2011р.

Держава	Активи НПФ		Структура пенсійних виплат
	млрд. дол.	% до ВВП	Державна пенсія %	недержавна пенсія %	Сумарні виплати %
Нідерланди	990	120	35	35	70
Швейцарія	583	113	30	30	60
США	13196	93	15	45	60
Австралія	996	93	25	33	58
Великобританія	1791	80	17	17	34
Японія	3152	61	15	35	50
Україна	0,1	0,1	48	-	48

відмінності яких полягають у домінуванні одного з інститутів. Важливо підкреслити, що пенсійні системи різних країн, незважаючи на дотримання зазначених загальних принципів, суттєво відрізняються між собою. Нижче розглянуті основні особливості формування та трансформації пенсійних систем, на основі аналізу системи недержавного пенсійного страхування Німеччини, США, Чилі, Великій Британії, Франції, Швеції і деяких інших країн Європи. На підставі проведеного аналізу слід виділити деякі найбільш суттєві риси трансформації європейських систем пенсійного забезпечення:

1) недержавні пенсійні фонди співіснують з державними системами пенсійного страхування, і доповнюють їх, забезпечуючи доведення пенсійних виплат громадянам до рівня комфортного проживання після втрати ними працездатності;

2) діяльність НПФ піддається контролю з боку держави;

3) у більшості країн встановлені податкові пільги для осіб, які здійснюють добровільне інвестування коштів у НПФ за рахунок власних коштів;

4) розробником інвестиційної стратегії є НПФ, що оплачує послуги спеціалізованих компаній, що управляють, забезпечують управління активами, за вельми низькими ставками [5, 6, 9, 10, 12].

Слід виділити кілька загальних тенденцій формування пенсійних систем, властивих практично всім країнам [5, 6, 8, 12, 15]. По-перше, складна організація систем пенсійного забезпечення, в яких виділяються підсистеми обов'язкове і додаткове пенсійне забезпечення, побудовані, як правило, по страховому принципом. По-друге, обов'язкове пенсійне забезпечення відшкодовує лише частину середнього рівня доходів при втраті працездатності за віком і/або інвалідності, а більш високий рівень розміру пенсії забезпечується самим працівником за рахунок страхових внесків в систему додаткового пенсійного забезпечення. Так, наприклад, громадянин США отримує державну пенсію в розмірі 300-600 доларів і одночасно - 3000-4000 доларів з приватних фондів [13]. По-третє, практично всі пенсійні системи розвинених країн у різний час піддавалися суттєвої трансформації в бік підвищення ролі недержавної частини пенсійного забезпечення. По-четверте, практично всі країни стикаються з проблемою необхідності підвищення пенсійного віку населення, оскільки внаслідок різкого зростання бюджетних дефіцитів і старіння населення, так чи інакше пенсійний вік збільшують в більшості європейських країн [14, 15].

Дослідження зарубіжного досвіду пенсійного забезпечення показує, що існує зв'язок і залежність між державним і приватним сектором пенсійного забезпечення: рівень розвитку приватних пенсійних систем та страхування пенсій в країні залежить від того, якою мірою державна система пенсійного забезпечення відповідає потребам населення. Пенсійне забезпечення є категорією розподілу і перерозподілу, оскільки, пенсійні кошти формуються в процесі перерозподілу національного доходу і набувають відповідну економічну форму. Якщо для України це інститут новий, то для світової практики - це вже сформований і підтвердив своє право на існування соціально-економічний інститут. Досвід зарубіжних країн підтверджує доцільність побудови пенсійного забезпечення на основі багатосторонньої відповідальності: на рівні держави, підприємства і персональної відповідальності працівника за своє матеріальне благополуччя. Відповідно до розподілу соціального ризику між трьома суб'єктами соціальної політики в багатьох країнах побудована трирівнева пенсійна система [5, 8, 14, 15].

В Україні функціонування недержавних пенсійних фондів здійснюється згідно Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (№ 1057-IV від 09.07.2003) [2]. Система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) являє собою складову частину системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат [2].

Механізм організації та функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні наведено на рис. 1.1. Сукупність видів, форм і методів організації відносин, що виникають у системі НПЗ, а також способів їх кількісного визначення утворює фінансовий механізм НУО. Видами організації фінансових відносин є конкретні фінансові ресурси (пенсійні активи), що формуються і використовуються з метою пенсійного забезпечення громадян. Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, а також виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати адміністративних витрат на управління пенсійними активами [1, 2]. Тому формою організації фінансових відносин є специфічний характер акумуляції та використання фінансових ресурсів. Метод організації фінансів в даній сфері являє собою спосіб формування і витрачання коштів. На наш погляд, формування фінансового механізму НВО передбачає оцінку його фінансової збалансованості, під якою мається на увазі здатність виконувати покладені на систему НВО матеріальні зобов'язання відповідно до реалізованими правами громадян в області фінансування недержавних пенсій [9, 10, 12].

Рис. 1.1 Механізм організації та функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні [1, 2]

Недержавне пенсійне забезпечення функціонує завдяки наявності на фінансовому ринку України такого роду послуг, які надаються спеціалізованими компаніями:

недержавними пенсійними фондами (НПФ), виключним видом діяльності яких є недержавне пенсійне забезпечення учасників фонду [2];

страховими організаціями, що укладають договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

банківськими установами, що укладають договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків [2].

Ми згодні з думкою тих вчених-економістів, які вважають, що як економічна категорія недержавний пенсійний фонд – фінансовий інститут, метою діяльності якого є акумулювання та інвестування частини доходів суб'єктів ринкової економіки (працівників, фірм) на добровільних та договірних засадах для використання в якості джерела для виплати додаткових пенсій. З політичної точки зору, діяльність НПФ спрямована на поліпшення соціального захисту громадян для створення сприятливої соціальної атмосфери для нормального функціонування системи приватного підприємництва, на запобігання соціальних конфліктів у суспільстві. З економічної точки зору розширення системи приватного пенсійного забезпечення представляється, по-перше, як один із способів скорочення державних соціальних витрат. По-друге, держава в своїй соціальній політиці може виходити з того, що потенційні обсяги накопичення капіталу, пов'язані з діяльністю недержавних пенсійних систем забезпечують мобілізацію накопичення коштів в національному масштабі. По-третє, підвищення добробуту громадян похилого віку, а значить, суспільства в цілому формує додатковий попит [9, 10].

На рівні мікроекономіки НПФ виступають: як інструмент менеджменту та кадрової політики підприємства; як джерело довгострокових інвестицій для підприємства; як засіб мінімізації податків; як інструмент громадських зв'язків підприємства, підтримання авторитету його керівників, реалізації виробничих програм і встановлення більш тісних і взаємовигідних зв'язків з партнерами. На макрорівні НПФ сприяють вирішенню наступних завдань:

1) дозволяють сформувати потужний потік довгострокових позабюджетних інвестицій в національну економіку;

2) є важливим інструментом створення національного ринку капіталу, а також засобом зменшення залежності від припливу коштів з-за кордону, і навіть можуть виступати на міжнародних ринках в якості інвесторів;

3) служать перетворенню заощаджень в інвестиції;

4) допомагають вирішувати проблему скорочення дефіциту державного бюджету, що, в свою чергу, стабілізує фінансову і соціальну ситуацію в країні;

5) дозволяють знизити державні витрати на пенсійне забезпечення населення;

6) сприяють зростанню зайнятості в галузях, що інвестують кошти пенсійних фондів;

7) створюють стійкий платоспроможний попит старших вікових груп населення, який є однією з умов для розвитку виробництва [12, 13].

Таким чином, НПФ виконують важливі економічні функції: відтворювальну (відтворення сукупної робочої сили), розподільну (перерозподіл доходів суб'єктів ринку), інвестиційну (акумулювання пенсійних внесків та їх розміщення з метою приросту).

До теперішнього часу не вироблений оптимальний механізм удосконалення і розвитку недержавного пенсійного забезпечення через відступу від базових принципів пенсійного страхування, прагнення підлаштуватися під конкретні соціально-економічні умови, в яких повинен функціонувати даний механізм. В силу своєї соціальної значимості питання реформування пенсійного забезпечення є широко обговорюваним і дискусійним. Все це робить необхідним розробку комплексної системи вдосконалення діяльності недержавних пенсійних фондів, що зачіпає інтереси громадян, роботодавців та держави [3, 12, 19].