Розділи філософії

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнювальний характер знання, принциповий антропоцентризм, прагнення досягти абсолютів тощо.

На сучасному етапі в наукових колах прийнято виділяти такі основні розділи філософії:

Метафізика — займається вивченням природи реальності, в тому числі відносин між розумом і тілом, матерії і випадку, подій і причин. Традиційні відгалуження метафізики — космологія і онтологія.

Епістемологія пов'язана з природою і обсягом знань, а також питанням: чи можливе знання взагалі. Серед центральних завдань епістемології проблема, породжена скептицизмом, а також відносини між істиною, вірою і обґрунтуванням.

Етика, або «моральна філософія», пов'язана з питаннями про те, як людина має чинити в різних обставинах і чи можна взагалі це визначити. Основні галузі етики — мета етика,нормативна етика та прикладна етика. Метаетика стосується характеру етичної думки, порівняння різних етичних систем, вона намагається відповісти на питання: чи існують абсолютно етичні істини і як пізнати такі істини. Етика також пов'язана з ідеєю моральності.

Політична філософія займається вивченням державного управління, відносин окремих осіб і громад у державі. Вона включає в себе питання про справедливість, добро, право,власність, права і обов'язки громадянина.

Естетика має справу із категоріями краси, мистецтва, задоволення, сенсорно-емоційними цінностями, сприйняттям, а також питаннями смаку і настрою тощо.

Логіка вивчає форми та закони мислення. Починаючи з кінця 19 століття, математики, зокрема Готлоб Фреге, зосереджувались на математичній обробці логіки, відтак сьогодні розвиваються математична логіка і філософська логіка.

Філософія свідомості, предметом якої постає природа свідомості, а також співвідношення свідомості та фізичної реальності. Для неї характерне протистояння дуалізму таматеріалізму. В останні роки філософія свідомості все більше зближується із когнітивною наукою.

Філософія мови досліджує природу, походження та використання мови, а також залежність пізнавального процесу та мови.

Філософія релігії — гілка філософії, яка прагне концептуалізувати релігію, її природу та функції, філософськи обґрунтувати уявлення про божества.

Більшість академічних напрямків науки, перетинаючись із філософією, формують окремі наукові напрямки: наприклад, філософія науки, філософія математики, філософія логіки,філософія права і філософія історії. Крім того низка нині самостійних наук виокремились із філософського знання, серед них власне наука, антропологія, психологія.

Історична періодизація філософії

Спочатку філософія охоплювала увесь комплекс

людських знань про світ,оскільки ці знання на той час не мали дисциплінарної диференціації.

Питання що вивчає філософія є одним з най проблематичніших для неї,оскільки предмет її історично змінювався. Як універсальний спосіб самоусвідомлення людиною самої себе,сутності світу і свого призначення в ньому філософія започатковується у 7-6 ст. до н.е. в таких осередках людської цивілізації,як Давні Індія та Китай,досягнувши своєї класичної форми у Давній Греції. В Європі до 17 ст. філософія охоплювала все знання про світ,тобто зародки всіх наук,окрім хіба що математики й медицини.

Виникнення філософії відноситься до глибокої старовини. Термін "філософія" в перекладі з грецькому мови означає любов до мудрості (fileo – люблю, sofia – мудрість). Слово "філософ" вперше вжив грецький математик і мислитель Піфагор по відношенню до людей, що прагнуть до інтелектуального знання і правильного способу життя.

Поняття про філософію Стародавнього Сходу

Філософія Стародавньої Індії

Філософська думка зародилася в епоху формування перших класових суспільств і ранніх держав. У ІІ-І тис. до н.е. цей процес охопив територію Стародавньої Індії, де й з”явилися перші філософські традиції і школи.

Основні особливості староіндійської філософії:

1) в філософії Стародавньої Греції сформульовано ідею активно-діяльної сутності: під якою розуміється єдність душі і тіла, духовного і тілесного, свідомості і матерії.

2)_Формування на базі міфологічно-релігіозного світогляду .3)_Своєрідність ставлення до Вед.

4)_Споглядальний характер і слабкий зв’язок з наукою.5)_Змалювання духу, як безликого, бездіяльного явища.6)_Народження логіки.

7)_Побудова соціальної філософії на принципах етики страждань і щастя.

Перші філософські системи, що виникали, досліджували проблеми людського існування, життя, інтересів, здійснювали пошуки шляхів подолання труднощів, що об”єктивно існували в людському житті. Шукали відповіді на питання про добро і зло, картину Всесвіту, сенс людського життя +буддизм

Філософія Стародавнього Китаю.

Філософські погляди давніх китайців зароджувались і розвивались у процесі критичного переосмислення міфологічної культури.

Особливістю китайської міфології був культ предків, який ґрунтувався на вірі в можливість духів померлих впливати на життя й долі мешканців Піднебесся. Жителі Ст.Китаю опікувалися цими духами через жертвопринесення, або гарантували добро і уникали зло.

Загальна особливість філософії Ст.Китаю – її спрямованість на вирішення етико-правових проблем.Головною проблемою філософії була практика управління країною та підлеглими.

Загальну ідею тогочасного світосприйняття описували формулою-«гармонія неба, людини й землі”, яку розкривали вчення про існування п”яти першопричин усіх речей (води, вогню, дерева, повітря, землі)

+конфуціанство; +даосизм.