17.Загальна характеристика екологічного права України

Екологічне право розглядають у різних іпостасях - як галузь права, як систему законодавства, як юридичну науку та як навчальну дисципліну. Екологічне право як галузь права має власний предмет і метод, свою систему законодавства. Предмет екологічного права становлять суспільні відносини, які можна поділити на три групи: використання природних ресурсів; охорони навколишнього природного середовища; забезпечення екологічної безпеки. Кожна з груп суспільних відносин є багатогранною і охоплює декілька видів. Суспільні відносини з використання природних ресурсів складають відносини з використання окремих об'єктів навколишнього природного середовища - водні, гірничі, земельні, лісові, фауністичні відносини, відносини з використання атмосферного повітря тощо. Сукупність норм, що регулюють відносини з використання природних ресурсів, утворюють інститут екологічного права. Ці норми визначають підстави, суб'єкти та об'єкти використання природних ресурсів, їх права та обов'язки тощо. Використання природних ресурсів здійснюється на основі права власності та права користування, у т.ч. оренди. Право власності на природні ресурси - це сукупність норм права, що встановлюють володіння, користування та розпорядження цими ресурсами. Власність на природні ресурси виступає у публічній і приватній формі. Публічна ж власність є двох видів -державна та комунальна. У державній власності можуть перебувати будь-які природні ресурси. Конституція України встановила, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Отже, абсолютне право власності народу зумовлене його природним правом на природні ресурси. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Відносини з охорони навколишнього природного середовища охоплюють відносини з охорони: 1) навколишнього природного середовища як сукупності природних і природно-соціальних умов та процесів; 2) природних ресурсів (землі, надр, води, атмосферного повітря, лісів, рослинного і тваринного світів); 3) територій та об'єктів природно-заповідного фонду України й інших територій та об'єктів, визначених законодавством України (наприклад, лікувально-оздоровчнх та рекреаційних зон і територій). Екологічна безпека забезпечується шляхом: - встановлення екологічних вимог до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів; охорони навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів; охорони навколишнього природного середовища від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу; акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів та радіаційного забруднення; забруднення відходами; - встановлення екологічної безпеки транспортних засобів; Отже, екологічне право як галузь права є сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних, і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видівтварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.