160. Фактори менеджменту в туризмі

Управлінська діяльність є специфічним різновидом трудового процесу і для неї є характерними всі притаманні йому елементи. Предметом і продуктом діяльності менеджерів виступає інформація. Як предмет праці вона є певними даними (так звана сира інформація). В результаті управлінської діяльності на її основі приймається рішення (тобто вона перетворюється у продукт), що реалізовуються у формі конкретних дій. При цьому рівень і якість менеджменту залежить від ряду факторів, а саме:

- технічних (рівень механізації й автоматизації виробничих процесів, укомплектованість засобами виробництва, використову­вані технології, засоби комунікації тощо);

- організаційних (територіальне розташування виробництва, організаційна структура підприємства, форми організації виробни­чого процесу, чисельність і склад персоналу);

- економічних (розміри підприємства та його спеціалізація, рі­вень економічного розвитку, використання виробничого потен­ціалу, рентабельність виробництва);

- соціальних (розвиток соціальної інфраструктури, демо­графічна ситуація, потреби працівників, ціннісні пріорітети, згур­тованість колективу).

Фактори туристичного менеджменту прийнято поділяти на домінантні і побічні. До домінантних факторів належать: економічні (рівень доходів, структура витрат, платоспроможність) і соціальні (вік, сімейний стан, стан здоров'я, належність до того чи іншого соціального класу, рівень освіти). До побічних — особливості менталітету, віросповідання, рівень культури, політичну орієнтацію.

Працівники туристичних фірм мають враховувати рівень освіти туристів. Освічена людина більше схильна до отримання пізнавальної інформації з книжок, документальних фільмів, преси, викликає бажання відвідати конкретне місце, побачити все на власні очі, взяти участь у певних заходах тощо. Інформація, яку отримують під час навчання (початкова, середня, спеціальна, вища освіта), викликає бажання підтвердити її практично. Не виняток — туристи, які не мають спеціальної або вищої освіти, але мають багатий життєвий досвід. Ці особливості необхідно враховувати під час комплектування груп, адже базуючись на виявленні спільних інтересів під час відвідування культурних і розважальних центрів, менеджер отримує можливість спростити обслуговування і супроводження груп, забезпечити якісний рівень реалізації турпослуги.

161. Принципи менеджменту в туризмі

Принципи менеджменту в туризмі ґрунтуються на класичних принципах менеджменту — найважливіших керівних правилах, положеннях і нормах поведінки, керуючись якими органи управління забезпечують ефективний розвиток організації.

У будь-якій науці принципи є керівним началом. Отже, принципи менеджменту розкривають основні ідеї, закономірності, в яких виявляються зв'язки між різними структурами управлінської системи, та правила поведінки керівників щодо здійснення ними управлінських функцій.

До найважливіших принципів ефективного менеджменту належать:

— цілісність;

— ієрархічність;

— цільова спрямованість розвитку;

— наукова обґрунтованість і оптимальність;

— оптимальне поєднання централізації і децентралізації;

— демократизація.

У кожному принципі різною мірою виявляються політичні, організаційні і технологічні аспекти. В одних переважають політичні властивості, в інших — орг. або технологічні.

На сучасному етапі пропонують поділяти принципи управління на основні та часткові. До основних належать принципи:

— пристосованості — менеджмент розробляє керівництво до дій для усіх співробітників підприємства;

— системності — менеджмент охоплює всю систему, враховуючи її зовнішні та внутрішні взаємозв'язки, взаємозалежності та відкритість власної структури або системи туризму в цілому;

— багатофункціональності — менеджмент охоплює матеріальні (ресурси, послуги), функціональні (організація праці) та змістовні (досягнення кінцевої мети) аспекти діяльності;

— інтеграції, який передбачає, що всередині системи різні відносини та погляди співробітників повинні інтегруватися, а поза підприємством може відбуватися поділ на різні "світи";

— орієнтації на цінності, яким передбачається, що менеджмент туризму привносить до навколишнього світу певні уявлення про такі цінності, як гостинність, чесні послуги, вигідне співвідношення цін і послуг тощо.

Серед важливих принципів, на яких рекомендують базуватися менеджерам, часто називають: прихильне ставлення до всіх працівників організації, відповідальність менеджерів усіх рівнів за успішну діяльність підприємства, комунікація (горизонтальна і вертикальна) як усередині, так і за межами організації, створення атмосфери відкритості, чесності, довіри до працівників, сприяння реалізації їхніх талантів, прагнень до постійного вдосконалення як особистої роботи, так і роботи організації.

Практичне втілення нових принципів менеджменту складне і потребує радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни психології працівників (у т. ч. менеджерів), підвищення їх кваліфікації і зростання особистого потенціалу. Підґрунтям цього є класифікація принципів за критерієм видів діяльності, що в сукупності представляють управління як соціальне явище. У такому разі принципи менеджменту можна поєднати у три групи — кібернетичні, організаційні і соціально-психологічні.

Кібернетичні принципи визначають основи роботи з інформацією. При її реалізації необхідно керуватися принципами адекватности збагачення, переходу інформації в знання суб'єкта, верифікації.

Принцип верифікації передбачає перевірку істинності теоретичних положень на практиці, встановлення достовірності отриманих відомостей і повідомлень, що спрямовано на забезпечення об'єктивності відображення реальності в управлінській діяльності.