159. Моделювання організаційних структур управління в туризмі

Діяльність підприємств готельно-ресторанного бізнесу, які досягають успіху на даному етапі розвитку економіки нашої держави, свідчить, що лише побудовані за новітніми технологіями організаційні структури спроможні забезпечити ефективність виробничого процесу й виступати запорукою динамічного розвитку підприємства.

Організаційна структура необхідна для управління всіма сферами діяльності підприємства, а аналіз переваг та недоліків можливих варіантів її побудови дозволяє зробити вибір її конкретної форми з урахуванням стану споживчого ринку та стратегії розвитку підприємства. Організаційна структура управління забезпечує стабільність функціонування системи управління, завдяки чому підприємство ритмічно працює незалежно від впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

Організаційна структура підприємства базується на таких основоположних принципах:

- поділ праці та визначення функціональних обов'язків окремих працівників та груп;

-визначення сфери контролю керівників та підпорядкованості підрозділів на під-ві;

-координація всіх функцій управлінської діяльності та всіх ла­нок виробничого процесу.

Елементами структури є окремі працівники, служби та певні ланки апарату управління, відносини ж між ними підтримуються завдяки різним видам зв'язків.

Ланка управління - це самостійна складова організаційної структури певного рівня, що складається з апарату управління та структурних підрозділів.

Апарат (орган) управління - це колектив працівників керую­чої системи, який наділений правом щодо координації діяльності підрозділів, має приміщення, технічні засоби, штатний розклад, по­ложення про структурні підрозділи та посадові інструкції.

На підприємствах готельно-ресторанного бізнесу використовуються дві системи моделювання за рівнями ієрархії. Перша система будується на основі принципу єдності підпорядкування, а її схема є подібною до «ялинки». Принцип єдиного підпорядкування полягає в тому, що працівник повинен отримувати розпорядження лише від одного керівника Виходячи з цього, система «ялинки» побудована таким чином, що керівник вищого рівня пе­ребирає на себе лише частину прав і відповідальності керівника нижчого рівня.

Друга система - система подвійного або багаточисельного під­порядкування («матрьошка») - побудована так, що керівник вищого рівня майже повністю перебирає на себе права й відповідальність усіх керівників нижчих рівнів. Система припускає наявність двох і більше осіб, які мають однакові повноваження щодо об'єкта управління.

Значний вплив на ефективність структури управління справляє виважене поєднання централізації й децентралізації управління. Централізація - це концентрація прав щодо прийняття рішень, зосередження владних повноважень на вищому рівні управління підприємством. Децентралізація - це передача або делегування прав і відпові­дальності за прийняття ключових рішень нижчим рівням управ­ління.

При обранні організаційної структури чи здійсненні її реструктуризації слід враховувати фактори, які впливають на рівень децентралізації управління, а саме:

- міра уніфікації. Бажаний рівень неповторності послуг;

-розміри підприємства. На великих підприємствах рішення приймаються значним числом керівників різного рівня, тому їх важко координувати

- наявність керівника високого рівня та кваліфікації;

- використання прийомів контролю. Чим ширшими є можливості щодо контролю, тим більшої міри децентралізації можна досягти.

Важливе місце в ефективності функціонування структури управління посідає проблема встановлення відносин між окремими підрозділами підприємства. На ці відносини впливають такі факто­ри, як ступінь різниці між підрозділами (диференціація) й ступінь співробітництва між підрозділами (інтеграція). Інтеграція визначає рівень співробітництва між підрозділами підприємства й забезпечує досягнення цілей, обмежених вимогами зовнішнього оточення. Потреба в інтеграції зумовлюється роз­поділом і взаємозалежністю робіт.