203. Туристично-країнознавча х-стика Північноамериканського регіону.

Сприятливими умовами для розвитку рекреації та туризму в Північній Америці є високий рівень економічного розвитку, вигідне економіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним, Тихим та Північним Льодовитим, розташування на перетині важливих морських комунікацій та повітряних трас, наявність великої території зі значними природними та соціально-економічними потенціалами і людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури, включаючи всі види транспортних комунікацій.

Майже 70 % туристів приїздить до США, Мексики та Канади. Усі основні потоки в цьому регіоні починаються і закінчуються в США. Між США та Мексикою сформувався найбільш потужний світовий міждержавний туристичний потік - близько 20 млн американців щороку відвідують південного сусіда. Протягом останніх років кількість прибулих туристів до США стабілізувалася на рівні 55-58 млн осіб. Туристів приваблюють унікальні природні об'єкти, національні і тематичні парки, міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші атракції. Канада та Мексика щороку приймають близько 17 і 22 млн туристів відповідно.

У межах Карибського басейну розташована переважна більшість "країн-готелів" світу, які існують за рахунок міжнародного туризму. Головним видом ресурсу, який став основою розвитку туризму в районі є узбережжя теплих морів.

Сполучені Штати Америки щодо розвитку рекреаційно-туристичного господарства є доволі специфічною країною світу. Тут завжди переважав внутрішній туризм, хоча постійно зростала частка американців, які воліли б відпочивати за кордоном, а також іноземців, які подорожують по США.

Американські туристи надзвичайно уважно ставляться до повідомлень про епідемії, терористичні акти, економічну і політичну нестабільність. У цьому вони помітно відрізняються від туристів з багатьох інших країн.

Американські підприємці, які працюють у рекреаційно-туристичному господарстві, навчилися "витискати" зі свого бізнесу набагато більше прибутків, ніж, наприклад, європейські. Тому, відвідуючи США, іноземні туристи залишають тут вдвічі більше грошей, ніж в інших країнах світу. Невелика кількість пам'ятників старовини значною мірою компенсується багатими природними рекреаційними ресурсами. У США вперше у світі були організовані національні парки. Нині їх понад 40.

Характерною о)стю американської рекреаційно-туристичної системи є оперативне і постійне переливання коштів до найприбутковіших її галузей. Нині до них належить гральний бізнес. Лідером світового грального бізнесу є американське місто Лас-Вегас.

Рекреаційно-географічне положення Канади визначається позитивними і негативними чинниками. Серед позитивних слід виділити наступні. По-перше, положення в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, найдинамічнішому в соціально-економічному і туристичному відношенні регіоні світу. По-друге, наявність по сусідству такого туристичного гіганта, як США. Це визначає високу залежність в'їзного і виїзного туризму Канади від цієї країни. По-третє, наявність обширного виходу до морів трьох океанів. Проте мальовничість морського побережжя, наявність на березі природних і культурних пам'яток є основою розвитку круїзного туризму, у тому числі в Арктиці. По-четверте, значні розміри країни. Розміри – це не лише запаси земельних ресурсів, вони визначають різноманітність рекреаційних ресурсів (декілька природних поясів, гірські, рівнинні і приокеанічні території).

У світовій туристичній спеціалізації Канада виділяється в першу чергу розвитком природних видів туризма, як масових (відвідування національних парків), так і елітних (екстремальний туризм). В Канаді дуже добре розвинутий екологічний туризм. Не випадково в 2002 році, який був оголошений ЮНЕСКО роком екологічного туризму, в Квебеці був проведений Всесвітній саміт по екотуризму, в якому взяли участь більше 1000 делегатів з 132 країн.